намуляти
Намулювати, -люю, -єш и намуля́ти, -ляю, -єш
сов. в. намулити, -лю, -лиш, наму́ляти, -ляю, -єш, гл.
1) Заносить, занести иломъ.
2) Натереть, нажать. Нащо ж тобі, моя мила, так тяжко працювати, на пальчиках піхурчики намуляти. Грин. III. 325. Три пузирі крівавиї намуляла. Чуб. V. 668.
---------------
Наму́ляти, -ляю, -єш
гл. = намулити.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намуляти — наму́ляти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- намуляти — див. намулювати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намуляти — НАМУ́ЛЯТИ див. наму́лювати². Словник української мови у 20 томах
- намуляти — му́ляти о́чі чиї, кому і без додатка. 1. Перебувати в такому місці, щоб бути видимим; привертати до себе чиюсь увагу (про когось). Якби не муляти людям очей, сів у пшениці, поклавши рушницю напохваті (Є. Фразеологічний словник української мови
- намуляти — НАТЕ́РТИ (про взуття, одяг і т. ін. — тертям завдати болю, ушкодити шкіру), НАМУ́ЛЯТИ (НАМУ́ЛИТИ), СТЕ́РТИ підсил., НАМ'Я́ТИ розм., ПОШМУГЛЯ́ТИ розм.; НАМОЗО́ЛИТИ (з утворенням мозолів). — Недок. Словник синонімів української мови
- намуляти — НАМУ́ЛЯТИ див. наму́лювати². Словник української мови в 11 томах