1. Словник української мови Грінченка

насаджувати

Насаджувати, -джую, -єш

сов. в. насадити, -джу, -диш, гл.

1) Насаживать, насадить. Один чоловік насадив виноградник. Єв. Л. XX. 9.

2) Надѣвать, надѣть, насаживать, насадить. (Вітряк) видумав чорт. Чорт уже все поставив, тільки крил, шо вони хрестом, не почепе та каміння не насаде, бо й там хрест. Драг. 17.

3) Разложить на току хлѣбъ для молотьбы. Домолочував жита: півкопи було насажено. Зміев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насаджувати — наса́джувати 1 дієслово недоконаного виду садити в певній кількості; насильно впроваджувати розм. наса́джувати 2 дієслово недоконаного виду надівати, натягати, настромлювати Орфографічний словник української мови
  2. насаджувати — 1. (зело) садити; (людей) садовити; П. (ідеї) примусово впроваджувати <�прищеплювати, ширити>; 2. (на голову) натягати, надівати, накладати; (на щось гостре) настромлювати, наколювати, нашпилювати, наштрикувати. Словник синонімів Караванського
  3. насаджувати — I -ую, -уєш, недок., насадити, -саджу, -садиш, насаджати, -аю, -аєш і розм. насадовити, -довлю, -довиш; мн. насадовлять; док., перех. 1》 Проводити посадку, садити певну кількість чого-небудь (про рослини). || Садити у великій кількості. 2》 тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. насаджувати — НАСА́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, НАСАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і розм. НАСАДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. насадо́влять; док. 1. що, чого. Проводити посадку, садити певну кількість чого-небудь (про рослини). Словник української мови у 20 томах
  5. насаджувати — ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (уводити щось нове в дію, у практику і т. ін.), ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), УВО́ДИТИ (ВВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, УСТАВЛЯ́ТИ (ВСТАВЛЯ́ТИ) заст., НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. (якісь звичаї, порядки і т. ін.); НАСА́ДЖУВАТИ, НАСАДЖА́ТИ (насильно). Словник синонімів української мови
  6. насаджувати — Наса́джувати, -са́джую, -джуєш; насади́ти, -саджу́, -са́диш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. насаджувати — НАСА́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, НАСАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і розм. НАСАДОВИ́ТИ, довлю́, ло́виш; мн. насадо́влять; док., перех. 1. Проводити посадку, садити певну кількість чого-небудь (про рослини). Словник української мови в 11 томах