оббивати

Оббива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. оббити, обіб'ю, -єш, гл. Обивать, обить, сбить, стряхивать, стряхнуть. Зіма була і цвіт оббила. Мет. 36. Пороги оббивати. Ном. № 11913. Ой не оббивай ранньої роси, нехай обіб'є матінка моя. Мет. 245.

2) Бить, побить, отбить. За скоки обіб'ю і щоки. Ном. № 12479.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оббивати — оббива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. оббивати — (зайве) збивати, відбивати; (горіхи) обтрушувати; (матерією) обпинати, обтягати; (залізом) оковувати; (пороги) обтоптувати, (часто бувати) ВЧАЩАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. оббивати — див. ламати Словник синонімів Вусика
  4. оббивати — -аю, -аєш, недок., оббити, обіб'ю, обіб'єш, док., перех. 1》 Б'ючи по чому-небудь, відокремлювати від нього частини. || чим, об що і без додатка. Очищати ударами, збивати з поверхні чогось які-небудь нашарування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оббивати — ОББИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. ОББИ́ТИ, обі́б'ю́, обі́б'є́ш, док., що, чим, на чому. 1. Б'ючи по чому-небудь, відокремлювати від нього частини. Муляр з кучі каменю відбирав потрібні йому шматки каміння, тіскою оббивав на ньому гострі кути (С. Словник української мови у 20 томах
  6. оббивати — оббива́ти каблуки́, жарт. Енергійно, темпераментно, багато танцювати. Музика.. Однолітки весело оббивали каблуки на дискотеці. А їй було сумно (З газети). пооббива́ти каблуки́. — Заходьте, не цурайтеся, .. Фразеологічний словник української мови
  7. оббивати — ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. — Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зби́ти, відколо́ти. Курбала.. узяв кайло і.. почав відбивати шмат за шматом.. м'яку руду (О. Словник синонімів української мови
  8. оббивати — Оббива́ти, -ва́ю, -ва́єш; обби́ти, обіб’ю́, обі́б’єш, обі́б’є, обі́б’ють; обби́в, обби́ла; обби́й, обби́йте; обби́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. оббивати — ОББИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОББИ́ТИ, обіб’ю́, обіб’є́ш, док., перех. 1. Б’ючи по чому-небудь, відокремлювати від нього частини. Муляр з кучі каменю відбирав потрібні йому шматки каміння, тіскою оббивав на ньому гострі кути (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах