1. Великий тлумачний словник сучасної мови

оббивати

оббива́ти

-аю, -аєш, недок., оббити, обіб'ю, обіб'єш, док., перех.

1》 Б'ючи по чому-небудь, відокремлювати від нього частини.

|| чим, об що і без додатка. Очищати ударами, збивати з поверхні чогось які-небудь нашарування.

2》 Обтрушувати, обривати ударами (про плоди, листя, квітки і т. ін.). Оббивати горіхи.

|| Пошкоджуючи, викликати опадання, осипання.

|| Вилущувати ударами, вимолочувати зернята, насіння (зі стручків, колосків і т. ін.).

3》 Пошкоджувати ударами поверхню або краї чого-небудь.

|| Ранити ударами або зачіпаючи об що-небудь тверде (про людське тіло).

|| перев. док., кому, рідко. Дуже побити; набити.

Оббивати пороги кому і без додатка — а) довго, безперервно ходити куди-небудь у якійсь справі; набридати кому-небудь певними проханнями; б) часто бувати у кого-небудь.

4》 Прибиваючи, покривати поверхню чого-небудь іншим матеріалом.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оббивати — оббива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. оббивати — (зайве) збивати, відбивати; (горіхи) обтрушувати; (матерією) обпинати, обтягати; (залізом) оковувати; (пороги) обтоптувати, (часто бувати) ВЧАЩАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. оббивати — див. ламати Словник синонімів Вусика
  4. оббивати — ОББИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. ОББИ́ТИ, обі́б'ю́, обі́б'є́ш, док., що, чим, на чому. 1. Б'ючи по чому-небудь, відокремлювати від нього частини. Муляр з кучі каменю відбирав потрібні йому шматки каміння, тіскою оббивав на ньому гострі кути (С. Словник української мови у 20 томах
  5. оббивати — оббива́ти каблуки́, жарт. Енергійно, темпераментно, багато танцювати. Музика.. Однолітки весело оббивали каблуки на дискотеці. А їй було сумно (З газети). пооббива́ти каблуки́. — Заходьте, не цурайтеся, .. Фразеологічний словник української мови
  6. оббивати — ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. — Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зби́ти, відколо́ти. Курбала.. узяв кайло і.. почав відбивати шмат за шматом.. м'яку руду (О. Словник синонімів української мови
  7. оббивати — Оббива́ти, -ва́ю, -ва́єш; обби́ти, обіб’ю́, обі́б’єш, обі́б’є, обі́б’ють; обби́в, обби́ла; обби́й, обби́йте; обби́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. оббивати — ОББИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОББИ́ТИ, обіб’ю́, обіб’є́ш, док., перех. 1. Б’ючи по чому-небудь, відокремлювати від нього частини. Муляр з кучі каменю відбирав потрібні йому шматки каміння, тіскою оббивав на ньому гострі кути (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах
  9. оббивати — Оббива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. оббити, обіб'ю, -єш, гл. Обивать, обить, сбить, стряхивать, стряхнуть. Зіма була і цвіт оббила. Мет. 36. Пороги оббивати. Ном. № 11913. Ой не оббивай ранньої роси, нехай обіб'є матінка моя. Мет. 245. 2) Бить, побить, отбить. За скоки обіб'ю і щоки. Ном. № 12479. Словник української мови Грінченка