оббивати
ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. — Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зби́ти, відколо́ти. Курбала.. узяв кайло і.. почав відбивати шмат за шматом.. м'яку руду (О. Досвітній); Муляр.. тіскою оббивав на ньому (камінні) гострі кути (С. Чорнобривець); — Хто збив їй (корові) рога? — Та сама обломила (М. Стельмах); Відколоти шматок породи; — Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! (І. Франко).
ПОКРИВА́ТИ що (закривати чимсь зверху; утворювати якесь покриття), УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), КРИ́ТИ, ОКРИВА́ТИ рідше, ОПОВИВА́ТИ, ОБТЯГА́ТИ (ОБТЯ́ГУВАТИ), ОБШИВА́ТИ, ОББИВА́ТИ (якимсь матеріалом, закріплюючи його); УШИВА́ТИ (ВШИВА́ТИ) (перев. соломою, очеретом); ПРИКИДА́ТИ (кидаючи). — Док.: покри́ти, укри́ти (вкри́ти), окри́ти, опови́ти, нанести́, накла́сти, наложи́ти розм. обтягти́ (обтягну́ти), обши́ти, обби́ти, уши́ти (вши́ти), прики́дати. Збентежена (Крістабель) метушиться по хаті, далі починає покривати статую рядном (Леся Українка); Вона укривала його найтеплішими із своїх лахманів, одгортала волосся з чола, одганяла осінніх мух (М. Коцюбинський); Солом'яних стріх тепер не роблять. Дахи криють бляхою і шифером (з газети); Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди.., та й став панотець Шрам полковником (П. Куліш); Сідельники обтягали товстою усмою з веприни дерев'яні колодки (С. Скляренко); Господар дратвою обтягував на копиті нового чобота (Я. Качура); Четверо теслярів обшивали дошками дуба на зразок тих гостроносих дубів, що їх вживали на Старій Січі (С. Добровольський); Оббивали (козаки) залізом важкі дерев'яні довбні (О. Ільченко); Сам він розчиняв вапно, сам тесав бруси, в'язав вінець, палубив дах, ушивав шифером (М. Рудь); Прикидавши яму сіном, що стояло неподалеку в копиці, Кажан із двома торбинками подався на леваду (І. Цюпа).
Значення в інших словниках
- оббивати — оббива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- оббивати — (зайве) збивати, відбивати; (горіхи) обтрушувати; (матерією) обпинати, обтягати; (залізом) оковувати; (пороги) обтоптувати, (часто бувати) ВЧАЩАТИ. Словник синонімів Караванського
- оббивати — див. ламати Словник синонімів Вусика
- оббивати — -аю, -аєш, недок., оббити, обіб'ю, обіб'єш, док., перех. 1》 Б'ючи по чому-небудь, відокремлювати від нього частини. || чим, об що і без додатка. Очищати ударами, збивати з поверхні чогось які-небудь нашарування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оббивати — ОББИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. ОББИ́ТИ, обі́б'ю́, обі́б'є́ш, док., що, чим, на чому. 1. Б'ючи по чому-небудь, відокремлювати від нього частини. Муляр з кучі каменю відбирав потрібні йому шматки каміння, тіскою оббивав на ньому гострі кути (С. Словник української мови у 20 томах
- оббивати — оббива́ти каблуки́, жарт. Енергійно, темпераментно, багато танцювати. Музика.. Однолітки весело оббивали каблуки на дискотеці. А їй було сумно (З газети). пооббива́ти каблуки́. — Заходьте, не цурайтеся, .. Фразеологічний словник української мови
- оббивати — Оббива́ти, -ва́ю, -ва́єш; обби́ти, обіб’ю́, обі́б’єш, обі́б’є, обі́б’ють; обби́в, обби́ла; обби́й, обби́йте; обби́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оббивати — ОББИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОББИ́ТИ, обіб’ю́, обіб’є́ш, док., перех. 1. Б’ючи по чому-небудь, відокремлювати від нього частини. Муляр з кучі каменю відбирав потрібні йому шматки каміння, тіскою оббивав на ньому гострі кути (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах
- оббивати — Оббива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. оббити, обіб'ю, -єш, гл. Обивать, обить, сбить, стряхивать, стряхнуть. Зіма була і цвіт оббила. Мет. 36. Пороги оббивати. Ном. № 11913. Ой не оббивай ранньої роси, нехай обіб'є матінка моя. Мет. 245. 2) Бить, побить, отбить. За скоки обіб'ю і щоки. Ном. № 12479. Словник української мови Грінченка