1. Словник української мови Грінченка

обголювати

Обго́лювати, -люю, -єш

сов. в. обголити, -лю, -лиш, гл.

1) Обнажать, обнажить.

2) Обривать, обрить. Взяли його у світлоньку, обголили головоньку. Чуб. V. 983.

3) Забирать, забрать все, обобрать. Більше за всіх нас прикащик Сухоперний обголив. Г. Барв. 470.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обголювати — обго́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обголювати — -юю, -юєш і обголяти, -яю, -яєш, недок., обголити, -голю, -голиш, док., перех. 1》 Те саме, що голити. 2》 Те саме, що оголювати 1), 2), 4). 3》 перен., розм. Те саме, що обдирати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обголювати — ОБГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ОБГОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, док., кого, що. 1. Те саме, що голи́ти. Бояри вмить скомпонували На аркуш маніхвест [маніфест] кругом, Щоб голови всі обголяли, Чуприни довгі оставляли (І. Словник української мови у 20 томах
  4. обголювати — ГОЛИ́ТИ (зрізувати волосся, перев. бритвою), БРИ́ТИ, ВИГО́ЛЮВАТИ, ЗГО́ЛЮВАТИ, ОБГО́ЛЮВАТИ, ОБГОЛЯ́ТИ, ЗБРИВА́ТИ, ОББРИВА́ТИ. — Док.: поголи́ти, побри́ти, ви́голити, зголи́ти, обголи́ти, збри́ти, оббри́ти. Словник синонімів української мови
  5. обголювати — ОБГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ОБГОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, док., перех. 1. Те саме, що голи́ти. Бояри вмить скомпонували На аркуш маніхвест [маніфест] кругом, Щоб голови всі обголили, Чуприни довгі оставляли (Котл. Словник української мови в 11 томах