1. Словник української мови Грінченка

обгін

Обгін, -го́ну

м.

1) Свозка и стягиваніе срубленныхъ деревьевъ въ кучи. Шух. І. 178.

2) У гуцульскихъ пастуховъ: ворота въ помѣщеніи, хлѣвѣ для скота. Шух. І. 186.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обгін — обгі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. обгін — [оубг’ін] обгону, м. (на) обгон'і, мн. обгоние, обгон'іў Орфоепічний словник української мови
  3. обгін — обгону, ч. Дія за знач. обганяти I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обгін — ОБГІ́Н, обго́ну, ч. Дія за знач. обганя́ти¹ 1. На заміських дорогах водій повинен подавати сигнал перед крутими поворотами на перевалах, коли погано видно дорогу, а також перед обгоном (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. обгін — ОБГІ́Н, обго́ну, ч. Дія за знач. обганя́ти¹. На заміських дорогах водій повинен подавати сигнал перед крутими поворотами на перевалах, коли погано видно дорогу, а також перед обгоном (Автомоб., 1957, 264). Словник української мови в 11 томах