обкурювати
Обкурювати, -рюю, -єш
сов. в. обкури́ти, -рю́, -риш, гл. Окуривать, окурить. Чого ж він не при собі? Хиба обкурили або обпоїли чим вражі дочки? Мир. Пов. І. 163.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обкурювати — обку́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обкурювати — -юю, -юєш, недок., обкурити, -курю, -куриш, док., перех. 1》 Обдавати, оповивати димом. 2》 Діяти димом, газом, випарами чого-небудь, знищуючи на рослинах шкідників, паразитів. 3》 Покривати сажею, кіптявою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обкурювати — ОБКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док. 1. кого, що. Обдавати, оповивати димом, газом, випарами якоїсь речовини тощо. Міста звідси не видно, тільки високі, тонкі димарі мартенівського обкурювали низьке, свинцеве небо (М. Словник української мови у 20 томах
- обкурювати — Обку́рювати, -рюю, -рюєш, -рює Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обкурювати — ОБКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., перех. 1. Обдавати, оповивати димом. Міста звідси не видно, тільки високі, тонкі димарі мартенівського обкурювали низьке, свинцеве небо (Руд., Вітер.. Словник української мови в 11 томах