обкурювати
обку́рювати
-юю, -юєш, недок., обкурити, -курю, -куриш, док., перех.
1》 Обдавати, оповивати димом.
2》 Діяти димом, газом, випарами чого-небудь, знищуючи на рослинах шкідників, паразитів.
3》 Покривати сажею, кіптявою.
4》 Спричинювати появу жовтизни на поверхні чого-небудь від куріння.
5》 Курінням робити зручнішим для користування (люльку, мундштук).
6》 розм. Обвівати, обсипати (снігом, пилом і т. ін.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обкурювати — обку́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обкурювати — ОБКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док. 1. кого, що. Обдавати, оповивати димом, газом, випарами якоїсь речовини тощо. Міста звідси не видно, тільки високі, тонкі димарі мартенівського обкурювали низьке, свинцеве небо (М. Словник української мови у 20 томах
- обкурювати — Обку́рювати, -рюю, -рюєш, -рює Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обкурювати — ОБКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., перех. 1. Обдавати, оповивати димом. Міста звідси не видно, тільки високі, тонкі димарі мартенівського обкурювали низьке, свинцеве небо (Руд., Вітер.. Словник української мови в 11 томах
- обкурювати — Обкурювати, -рюю, -єш сов. в. обкури́ти, -рю́, -риш, гл. Окуривать, окурить. Чого ж він не при собі? Хиба обкурили або обпоїли чим вражі дочки? Мир. Пов. І. 163. Словник української мови Грінченка