1. Словник української мови Грінченка

останок

Останок, -нку

м.

1) Остатокъ, останокъ. Назбіралось останків ламаного сім кошиків. Єв. Мр. VІІ. 8. Де їх могили? Де лежить останок славного Богдана. Шевч.

2) Помилованіе, пощада. Нехай жінка назбірає срібла, злота досить, нехай мене викупляє та й останку просить. Гол. І. 9. до оста́нку. До конца, до смерти. Як не дасть Бог талану змалку, то й не буде до останку. Ном. № 1749. на останку, на останці. Ha концѣ, въ концѣ, наконецъ. Не будь же ти на мене, як я був на останці віка моєю на тебе. Макс. На останці прикро вузлом прикрутив, щоб ніхто того не провідав. Полт. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. останок — оста́нок іменник чоловічого роду те ж, що і останки в однині вживається рідко Орфографічний словник української мови
  2. останок — Оста́нок. Решта. Всі прочі доходи зраховуємо до купи і аж тоді пошукуємо за останком, себто ріжницею між доходами дотичними і видатками (Канюк, 1906, 37) // порівн. пол. ostatek — залишок, решта; рос. остаток — залишок, решта. Українська літературна мова на Буковині
  3. останок — див. залишок; кінець Словник синонімів Вусика
  4. останок — див. останки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. останок — ОСТА́НОК, нка, ч., перев. мн. 1. Те, що залишилося від кого-, чого-небудь; рештки, залишки. Тепер, кажуть, Головатий останки збирає Та на Кубань підмовляє, Черкеса лякає (Т. Шевченко); Він встав з канапи, одсунув злегка круглий стіл з останками вечері (М. Словник української мови у 20 томах
  6. останок — без оста́нку. 1. Цілком, повністю, до кінця. (Прісцілла:) Не вимагає віра сеї (цієї) жертви, але душа моя забороняє мені сей шлюб, поки твоя душа не може злитися з моєю без останку (Леся Українка); Любіть і боріться за щастя безкрає... Фразеологічний словник української мови
  7. останок — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн. Словник синонімів української мови
  8. останок — Оста́нок, -нку; -нки, -нків. До оста́нку, наоста́нку, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. останок — ОСТА́НОК див. оста́нки. Словник української мови в 11 томах