1. Українська літературна мова на Буковині

останок

Оста́нок. Решта. Всі прочі доходи зраховуємо до купи і аж тоді пошукуємо за останком, себто ріжницею між доходами дотичними і видатками (Канюк, 1906, 37)

// порівн. пол. ostatek — залишок, решта; рос. остаток — залишок, решта.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. останок — оста́нок іменник чоловічого роду те ж, що і останки в однині вживається рідко Орфографічний словник української мови
  2. останок — див. залишок; кінець Словник синонімів Вусика
  3. останок — див. останки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. останок — ОСТА́НОК, нка, ч., перев. мн. 1. Те, що залишилося від кого-, чого-небудь; рештки, залишки. Тепер, кажуть, Головатий останки збирає Та на Кубань підмовляє, Черкеса лякає (Т. Шевченко); Він встав з канапи, одсунув злегка круглий стіл з останками вечері (М. Словник української мови у 20 томах
  5. останок — без оста́нку. 1. Цілком, повністю, до кінця. (Прісцілла:) Не вимагає віра сеї (цієї) жертви, але душа моя забороняє мені сей шлюб, поки твоя душа не може злитися з моєю без останку (Леся Українка); Любіть і боріться за щастя безкрає... Фразеологічний словник української мови
  6. останок — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн. Словник синонімів української мови
  7. останок — Оста́нок, -нку; -нки, -нків. До оста́нку, наоста́нку, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. останок — ОСТА́НОК див. оста́нки. Словник української мови в 11 томах
  9. останок — Останок, -нку м. 1) Остатокъ, останокъ. Назбіралось останків ламаного сім кошиків. Єв. Мр. VІІ. 8. Де їх могили? Де лежить останок славного Богдана. Шевч. 2) Помилованіе, пощада. Словник української мови Грінченка