1. Словник синонімів української мови

останок

ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн.), ОСТА́ТКИ мн. (ОСТА́ТОК одн.) заст., ПОСЛІ́ДКИ мн. (ПОСЛІ́ДОК одн.) заст., рідко, ПРАХ книжн. заст.; ПЕРЕ́БІРКИ мн., розм. (непотрібні або негодящі); СЛІДИ́ мн. (СЛІД одн.) (руйнування, давнини, хвороби); РЕЛІ́КТ (з давніх епох). На столі лежав нарізаний засохлий хліб, стояли брудні тарілки з залишками їжі, либонь з обіду (Л. Дмитерко); Верхній шар ґрунту вибухами розкидають, знімають, а під ним відкривається пласт морського золотистого каменю, залишок доісторичних морів (О. Гончар); — На гроші, що залишилися, куплю квиток, на решту — подарунки (Григорій Тютюнник); Всіх яблук не розпродали і остачу довелось везти додому (А. Шиян); В сінях з льоху Антон вигрібав рештки картоплі (С. Чорнобривець); Прийшов нестаток, випив остаток (М. Номис); Він, сьому випивши восьмуху, Послідки з кварти виливав (І. Котляревський); Стала добре спати і в грудях ніде не болить, значить, останні сліди бронхіту зникли (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. останок — оста́нок іменник чоловічого роду те ж, що і останки в однині вживається рідко Орфографічний словник української мови
  2. останок — Оста́нок. Решта. Всі прочі доходи зраховуємо до купи і аж тоді пошукуємо за останком, себто ріжницею між доходами дотичними і видатками (Канюк, 1906, 37) // порівн. пол. ostatek — залишок, решта; рос. остаток — залишок, решта. Українська літературна мова на Буковині
  3. останок — див. залишок; кінець Словник синонімів Вусика
  4. останок — див. останки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. останок — ОСТА́НОК, нка, ч., перев. мн. 1. Те, що залишилося від кого-, чого-небудь; рештки, залишки. Тепер, кажуть, Головатий останки збирає Та на Кубань підмовляє, Черкеса лякає (Т. Шевченко); Він встав з канапи, одсунув злегка круглий стіл з останками вечері (М. Словник української мови у 20 томах
  6. останок — без оста́нку. 1. Цілком, повністю, до кінця. (Прісцілла:) Не вимагає віра сеї (цієї) жертви, але душа моя забороняє мені сей шлюб, поки твоя душа не може злитися з моєю без останку (Леся Українка); Любіть і боріться за щастя безкрає... Фразеологічний словник української мови
  7. останок — Оста́нок, -нку; -нки, -нків. До оста́нку, наоста́нку, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. останок — ОСТА́НОК див. оста́нки. Словник української мови в 11 томах
  9. останок — Останок, -нку м. 1) Остатокъ, останокъ. Назбіралось останків ламаного сім кошиків. Єв. Мр. VІІ. 8. Де їх могили? Де лежить останок славного Богдана. Шевч. 2) Помилованіе, пощада. Словник української мови Грінченка