осісти
Осіда́ти, -да́ю, -єш
сов. в. осісти, -ся́ду, -деш, гл.
1) = обсідати, обсісти 1 и 2. Чи бач, як медяник мухи обсіли — зжени лишень. Кобел. у. Осядуть думи, розіб'ють на стократ серце і надію. Шевч.
2) Садиться, сѣсть. Він осівсь на возі. Мкр. Н. 22. Ти осядь, осядь, тихий роєчку, у вишневому садочку. МУЕ. III. 97. Так бились (птахи і звіри) цілий день, а потім увечері осіли усі опочивати. Рудч. Ск. І. 141. Не встояла вона на ногах і осіла знов на траву. Левиц. І. 31.
3) Осѣдать, осѣсть. Пил на дорозі осів. Чуб. І. 34. Ой у Краснім на ставочку туман осідає. АД. І. 54.
4) Поселяться, поселиться. Татарський беріг Славутиці... осіло козацтво. К. Кр. 23. Пішли вони у ліс, щоб знайти там собі угоду,. щоб осісти. Рудч. Ск. І. 131. злидні осіли. Бѣдность одолѣла. Удову сердешну такі злидні осіли, що живий жаль. Кобел. у.
Значення в інших словниках
- осісти — осі́сти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- осісти — Осі́сти. У сполуч. осісти на леді (на льоду) - залишитися ні з чим, вхопити облизня. Молодо-Чехи осіли, проте, вже другий раз на леді, раз при складаню антикоалициї славяньскої, тепер знов вдруге при аранжованю пустої обструкциї (Б., 1895, 43, 1) // пол. Українська літературна мова на Буковині
- осісти — див. осідати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осісти — ОСІ́СТИ див. осіда́ти. Словник української мови у 20 томах
- осісти — ЗАХО́ДИТИ (про небесні світила — спускатися за лінію обрію), ЗАКО́ЧУВАТИСЯ, СІДА́ТИ, ОСІДА́ТИ, ПА́ДАТИ, ХОВА́ТИСЯ, ЗАПАДА́ТИ розм. — Док.: зайти́, закоти́тися, сі́сти, осі́сти, схова́тися, запа́сти. Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить (Т. Словник синонімів української мови
- осісти — ОСІ́СТИ див. осіда́ти. Словник української мови в 11 томах