1. Словник української мови Грінченка

очко

Очко, -ка

с.

1) ум. отъ око. Там то очка як терночок. Чуб. V. 217.

2) Отверстіе въ ульѣ для пролета пчелъ. Не стромляй палічки в очко, бо пчола вкусить. Васильк. у.

3) Петля въ сѣти (Браун.

9) и вообще въ вязаньи.

4) Часть начиння. (см.). МУЕ. III. 18, 19.

5) Значекъ на картѣ.

6) Квадратъ на шахматной доскѣ. Канев. у.

7) Камешекъ въ перстнѣ. Мил. 6, 103. Ой дав мені Іван перстінь із трьома очками. Грин. III. 70.

8) — волове, риб'яче. Птица Sylvia nisoria. Вх. Пч. II. 14.

9) мн. очки. Растеніе: Пастушья сумка, Capsella bursa pastoris. Мнж. 88. 10). о́чка жабині. Растеніе: Myosotis intermedia. Вх. Пч. I. 11. см. вічко.

11) очко́ волове. раст. Inula salicina. Лв. 99.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очко — Очко (60) (oczko = петля в панчосі) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
  2. очко — о́чко іменник середнього роду від: о́ко очко́ 1 іменник середнього роду одиниця рахунку в грі очко́ 2 іменник середнього роду картярська гра розм. Орфографічний словник української мови
  3. очко — ОЧКО – ОЧКО – ВІЧКО Очко, мн. очка, очок. Переважно маленьке око, а також пестливо. Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки. Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (пісня). Очко, мн. очки, очок. Літературне слововживання
  4. очко — див. брунька Словник синонімів Вусика
  5. очко — I `очко-а, с. 1》 Зменш.-пестл. до око I. 2》 рідко. Те саме, що вічко I 2-6). II очк`о-а, с. 1》 Одиниця рахунку у спортивних змаганнях та різних іграх. 2》 розм. Азартна картярська гра; двадцять одно. 3》 друк. Опукле зображення літери або іншого знака на друкарській літері. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. очко — 1. (у грі) точка 2. це мале око Словник чужослів Павло Штепа
  7. очко — ОЧКО́, а, с. 1. Одиниця рахунку у спортивних змаганнях та різних іграх. На червоному щиті суддя-інформатор крейдою пише очки, завойовані командами (В. Собко); Вони грали до тридцяти. Він набрав багато очок (Б. Словник української мови у 20 томах
  8. очко — очко 1. очко (м, ср, ст) ◊ очко роби́ти 1. грайливо усміхатися; кокетувати (ст): Та коли полька, що, так скажу, вже в колисці вчила свою дитину ненавидіти москаля, то нині та сама польська матрона обкидає московського солдата квітами, гостить вином... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. очко — А, с., лайл. 1. Анальний отвір. 2. Сідниці. ◇ Переживати, трястись за очко, сідати на очко, очком рипати, зажати очко — боятись. Хулі тобі, сукин син, за своє очко переживати? (А. Дністровий). 3. Будь-який круглий отвір. 4. Унітаз. Сідати на очко. Словник сучасного українського сленгу
  10. очко — (-чка) с. 1. крим., мол. Вікно, кватирка. БСРЖ, 413; СЖЗ, 76. // Вікно каси. БСРЖ, 413; СЖЗ, 76. 2. тюр. Вічко у дверях камери. БСРЖ, 413; СЖЗ, 77. 3. крим., гом., мол. Анальний отвір. БСРЖ, 413; СЖЗ, 76; ЯБМ, 2, 130. Словник жарґонної лексики української мови
  11. Очко — (Oczko) Войцех, 1537?-99?, один з основоположників пол. медицини; придворний лікар Стефана Баторія та Сиґізмунда III Вази; праці про бальнеологічне лікування та пранці. Універсальний словник-енциклопедія
  12. очко — О́чко, -ка, -ку; о́чки, о́чок (зм. від о́ко) очко́, -ка́, -ку́ = ві́чко Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. очко — О́ЧКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до о́ко¹. Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки… Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (Укр.. лір. пісні, 1958, 256); З очка її раптом викотилася велика сльоза (Ю. Янов., І, 1954, 101); *Образно. Під їх [будяків].. Словник української мови в 11 томах