1. Літературне слововживання

очко

ОЧКО – ОЧКО – ВІЧКО

Очко, мн. очка, очок. Переважно маленьке око, а також пестливо. Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки. Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (пісня).

Очко, мн. очки, очок. 1. Одиниця рахунку в спортивних змаганнях та різних іграх; азартна картярська гра. 2. Опукле зображення літери або іншого друкарського знака.

Вічко, мн. вічка, вічок. 1. Маленьке око, а також пестливо. 2. Невеличке віконце для спостереження; кільце плетива в сітці, в’язанні тощо; отвір для бджіл у вулику; значок на картах, доміно тощо; брунька, яку зрізують для щеплення.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очко — Очко (60) (oczko = петля в панчосі) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
  2. очко — о́чко іменник середнього роду від: о́ко очко́ 1 іменник середнього роду одиниця рахунку в грі очко́ 2 іменник середнього роду картярська гра розм. Орфографічний словник української мови
  3. очко — див. брунька Словник синонімів Вусика
  4. очко — I `очко-а, с. 1》 Зменш.-пестл. до око I. 2》 рідко. Те саме, що вічко I 2-6). II очк`о-а, с. 1》 Одиниця рахунку у спортивних змаганнях та різних іграх. 2》 розм. Азартна картярська гра; двадцять одно. 3》 друк. Опукле зображення літери або іншого знака на друкарській літері. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. очко — 1. (у грі) точка 2. це мале око Словник чужослів Павло Штепа
  6. очко — ОЧКО́, а, с. 1. Одиниця рахунку у спортивних змаганнях та різних іграх. На червоному щиті суддя-інформатор крейдою пише очки, завойовані командами (В. Собко); Вони грали до тридцяти. Він набрав багато очок (Б. Словник української мови у 20 томах
  7. очко — очко 1. очко (м, ср, ст) ◊ очко роби́ти 1. грайливо усміхатися; кокетувати (ст): Та коли полька, що, так скажу, вже в колисці вчила свою дитину ненавидіти москаля, то нині та сама польська матрона обкидає московського солдата квітами, гостить вином... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. очко — А, с., лайл. 1. Анальний отвір. 2. Сідниці. ◇ Переживати, трястись за очко, сідати на очко, очком рипати, зажати очко — боятись. Хулі тобі, сукин син, за своє очко переживати? (А. Дністровий). 3. Будь-який круглий отвір. 4. Унітаз. Сідати на очко. Словник сучасного українського сленгу
  9. очко — (-чка) с. 1. крим., мол. Вікно, кватирка. БСРЖ, 413; СЖЗ, 76. // Вікно каси. БСРЖ, 413; СЖЗ, 76. 2. тюр. Вічко у дверях камери. БСРЖ, 413; СЖЗ, 77. 3. крим., гом., мол. Анальний отвір. БСРЖ, 413; СЖЗ, 76; ЯБМ, 2, 130. Словник жарґонної лексики української мови
  10. Очко — (Oczko) Войцех, 1537?-99?, один з основоположників пол. медицини; придворний лікар Стефана Баторія та Сиґізмунда III Вази; праці про бальнеологічне лікування та пранці. Універсальний словник-енциклопедія
  11. очко — О́чко, -ка, -ку; о́чки, о́чок (зм. від о́ко) очко́, -ка́, -ку́ = ві́чко Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. очко — О́ЧКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до о́ко¹. Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки… Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (Укр.. лір. пісні, 1958, 256); З очка її раптом викотилася велика сльоза (Ю. Янов., І, 1954, 101); *Образно. Під їх [будяків].. Словник української мови в 11 томах
  13. очко — Очко, -ка с. 1) ум. отъ око. Там то очка як терночок. Чуб. V. 217. 2) Отверстіе въ ульѣ для пролета пчелъ. Не стромляй палічки в очко, бо пчола вкусить. Васильк. у. 3) Петля въ сѣти (Браун. 9) и вообще въ вязаньи. 4) Часть начиння. (см.). МУЕ. III. Словник української мови Грінченка