1. Словник української мови у 20 томах

очко

ОЧКО́, а, с.

1. Одиниця рахунку у спортивних змаганнях та різних іграх.

На червоному щиті суддя-інформатор крейдою пише очки, завойовані командами (В. Собко);

Вони грали до тридцяти. Він набрав багато очок (Б. Харчук);

Розігравшись і прагнучи тільки виграшу, класні команди інтенсивно набирають очки (з газ.).

2. розм. Азартна картярська гра; двадцять одно.

– Там хлопці пруть німця, ллють кров, а ця худобина грає в очко? Та як же це так? Як же так? (Григорій Тютюнник);

Вони, здається, грали в “очко”. Хлопцям було нудно (І. Багряний).

3. полігр. Опукле зображення літери або іншого знака на друкарській літері.

(1) Штрафне́ очко́ – очко, яке відзначає недотримання якого-небудь правила, неточність виконання і т. ін. в спортивних змаганнях.

О́ЧКО, а, с.

1. Зменш.-пестл. до о́ко¹.

Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки... Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (з народної пісні);

З очка її раптом викотилася велика сльоза (Ю. Яновський);

* Образно. Під їх [будяків] .. листям .. нидіє м'яка травка, щезають біленькі очка маргариток (І. Франко);

// Маленькі або вузькі очі, що справляють неприємне враження.

Він зупинився й швидко озирнув всіх своїми лисячими очками (Г. Хоткевич).

2. рідко. Те саме, що ві́чко¹ 2–6.

Ходить світлоокий у коридорі вартовий .. А в двері камери з очка за ним слідкують очі чорні (В. Сосюра);

Ми приперли волочок до берега... Крізь очка забілілося широке, товсте щучине черево (І. Франко);

Десь недалеко на липі била в очко дуплянки бджола... (Г. Косинка);

Побачив [Липтак] на шипшині прищепу. – Очко троянди! – зрадів (М. Томчаній);

* Образно. З правих дверей викотилась на підмосток з бильцями людина, схожа на велику бараболю. Очі і ніс – це очка бараболі, що ось-ось почне пускати кільця (Мирослав Ірчан).

3. рідко. Камінець у персні.

На правій руці та із пальця Іспав перстеник золотенький, Очко із його закотилось... (О. Корсун).

△ Воло́ве о́ко (о́чко) див. о́ко¹;

(1) Ку́рячі о́чка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очко — Очко (60) (oczko = петля в панчосі) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
  2. очко — о́чко іменник середнього роду від: о́ко очко́ 1 іменник середнього роду одиниця рахунку в грі очко́ 2 іменник середнього роду картярська гра розм. Орфографічний словник української мови
  3. очко — ОЧКО – ОЧКО – ВІЧКО Очко, мн. очка, очок. Переважно маленьке око, а також пестливо. Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки. Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (пісня). Очко, мн. очки, очок. Літературне слововживання
  4. очко — див. брунька Словник синонімів Вусика
  5. очко — I `очко-а, с. 1》 Зменш.-пестл. до око I. 2》 рідко. Те саме, що вічко I 2-6). II очк`о-а, с. 1》 Одиниця рахунку у спортивних змаганнях та різних іграх. 2》 розм. Азартна картярська гра; двадцять одно. 3》 друк. Опукле зображення літери або іншого знака на друкарській літері. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. очко — 1. (у грі) точка 2. це мале око Словник чужослів Павло Штепа
  7. очко — очко 1. очко (м, ср, ст) ◊ очко роби́ти 1. грайливо усміхатися; кокетувати (ст): Та коли полька, що, так скажу, вже в колисці вчила свою дитину ненавидіти москаля, то нині та сама польська матрона обкидає московського солдата квітами, гостить вином... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. очко — А, с., лайл. 1. Анальний отвір. 2. Сідниці. ◇ Переживати, трястись за очко, сідати на очко, очком рипати, зажати очко — боятись. Хулі тобі, сукин син, за своє очко переживати? (А. Дністровий). 3. Будь-який круглий отвір. 4. Унітаз. Сідати на очко. Словник сучасного українського сленгу
  9. очко — (-чка) с. 1. крим., мол. Вікно, кватирка. БСРЖ, 413; СЖЗ, 76. // Вікно каси. БСРЖ, 413; СЖЗ, 76. 2. тюр. Вічко у дверях камери. БСРЖ, 413; СЖЗ, 77. 3. крим., гом., мол. Анальний отвір. БСРЖ, 413; СЖЗ, 76; ЯБМ, 2, 130. Словник жарґонної лексики української мови
  10. Очко — (Oczko) Войцех, 1537?-99?, один з основоположників пол. медицини; придворний лікар Стефана Баторія та Сиґізмунда III Вази; праці про бальнеологічне лікування та пранці. Універсальний словник-енциклопедія
  11. очко — О́чко, -ка, -ку; о́чки, о́чок (зм. від о́ко) очко́, -ка́, -ку́ = ві́чко Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. очко — О́ЧКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до о́ко¹. Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки… Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (Укр.. лір. пісні, 1958, 256); З очка її раптом викотилася велика сльоза (Ю. Янов., І, 1954, 101); *Образно. Під їх [будяків].. Словник української мови в 11 томах
  13. очко — Очко, -ка с. 1) ум. отъ око. Там то очка як терночок. Чуб. V. 217. 2) Отверстіе въ ульѣ для пролета пчелъ. Не стромляй палічки в очко, бо пчола вкусить. Васильк. у. 3) Петля въ сѣти (Браун. 9) и вообще въ вязаньи. 4) Часть начиння. (см.). МУЕ. III. Словник української мови Грінченка