1. Словник української мови в 11 томах

очко

О́ЧКО, а, с.

1. Зменш.-пестл. до о́ко¹.

Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки… Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (Укр.. лір. пісні, 1958, 256);

З очка її раптом викотилася велика сльоза (Ю. Янов., І, 1954, 101);

*Образно. Під їх [будяків].. листям .. нидіє м’яка травка, щезають біленькі очка маргариток (Фр., IV, 1950, 325).

2. рідко. Те саме, що ві́чко¹2-6.

Ходить світлоокий у коридорі вартовий .. А в двері камери з очка за ним слідкують очі чорні (Сос., І, 1957, 420);

Ми приперли волочок до берега… Крізь очка забілілося широке, товсте щучине черево (Фр., III, 1950, 336);

Хвостом разів із п’ять махнула [кобила] Якраз коло очка в улії. Бджола за ногу і вджагнула [вджигнула] (Укр. поети-романтики.., 1968, 394);

Десь недалеко на липі била в очко дуплянки бджола… (Кос., Новели, 1962, 80);

Побачив [Липтак] на шипшині прищепу. — Очко троянди! — зрадів (Томч., Готель.., 1960, 36);

*Образно. З правих дверей викотилась на підмосток з бильцями людина, схожа на велику бараболю. Очі і ніс — це очка бараболі, що ось-ось почне пускати кільця (Ірчан, II, 1958, 95).

3. рідко. Камінець у персні.

На правій руці та із пальця Ізпав перстеник золотенький, Очко із його закотилось… (Укр. поети-романтики.., 1968, 525).

∆ Воло́ве о́чко див. воло́вий.

ОЧКО́, а, с.

1. Одиниця рахунку у спортивних змаганнях та різних іграх.

На червоному щиті суддя-інформатор крейдою пише очки, завойовані командами (Собко, Матв. затока, 1962, 355);

Розігравшись і прагнучи тільки виграшу, класні команди інтенсивно набирають очки (Літ. Укр., 13.IX 1966. 4).

Да́ти де́сять (сто і т. ін.) очо́к упере́д (напере́д) — значно перевершити кого-, що-небудь у чомусь.

— А дід — го-го, цей кому хочеш дасть сто очок наперед! (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 94).

2. розм. Азартна картярська гра; двадцять одно.

— Там хлопці пруть німця, ллють кров, а ця худобина грає в очко? Та як же це так? Як же так? (Тют., Вир, 1964, 484).

3. друк. Опукле зображення літери або іншого знака на друкарській літері.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очко — Очко (60) (oczko = петля в панчосі) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
  2. очко — о́чко іменник середнього роду від: о́ко очко́ 1 іменник середнього роду одиниця рахунку в грі очко́ 2 іменник середнього роду картярська гра розм. Орфографічний словник української мови
  3. очко — ОЧКО – ОЧКО – ВІЧКО Очко, мн. очка, очок. Переважно маленьке око, а також пестливо. Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки. Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (пісня). Очко, мн. очки, очок. Літературне слововживання
  4. очко — див. брунька Словник синонімів Вусика
  5. очко — I `очко-а, с. 1》 Зменш.-пестл. до око I. 2》 рідко. Те саме, що вічко I 2-6). II очк`о-а, с. 1》 Одиниця рахунку у спортивних змаганнях та різних іграх. 2》 розм. Азартна картярська гра; двадцять одно. 3》 друк. Опукле зображення літери або іншого знака на друкарській літері. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. очко — 1. (у грі) точка 2. це мале око Словник чужослів Павло Штепа
  7. очко — ОЧКО́, а, с. 1. Одиниця рахунку у спортивних змаганнях та різних іграх. На червоному щиті суддя-інформатор крейдою пише очки, завойовані командами (В. Собко); Вони грали до тридцяти. Він набрав багато очок (Б. Словник української мови у 20 томах
  8. очко — очко 1. очко (м, ср, ст) ◊ очко роби́ти 1. грайливо усміхатися; кокетувати (ст): Та коли полька, що, так скажу, вже в колисці вчила свою дитину ненавидіти москаля, то нині та сама польська матрона обкидає московського солдата квітами, гостить вином... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. очко — А, с., лайл. 1. Анальний отвір. 2. Сідниці. ◇ Переживати, трястись за очко, сідати на очко, очком рипати, зажати очко — боятись. Хулі тобі, сукин син, за своє очко переживати? (А. Дністровий). 3. Будь-який круглий отвір. 4. Унітаз. Сідати на очко. Словник сучасного українського сленгу
  10. очко — (-чка) с. 1. крим., мол. Вікно, кватирка. БСРЖ, 413; СЖЗ, 76. // Вікно каси. БСРЖ, 413; СЖЗ, 76. 2. тюр. Вічко у дверях камери. БСРЖ, 413; СЖЗ, 77. 3. крим., гом., мол. Анальний отвір. БСРЖ, 413; СЖЗ, 76; ЯБМ, 2, 130. Словник жарґонної лексики української мови
  11. Очко — (Oczko) Войцех, 1537?-99?, один з основоположників пол. медицини; придворний лікар Стефана Баторія та Сиґізмунда III Вази; праці про бальнеологічне лікування та пранці. Універсальний словник-енциклопедія
  12. очко — О́чко, -ка, -ку; о́чки, о́чок (зм. від о́ко) очко́, -ка́, -ку́ = ві́чко Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. очко — Очко, -ка с. 1) ум. отъ око. Там то очка як терночок. Чуб. V. 217. 2) Отверстіе въ ульѣ для пролета пчелъ. Не стромляй палічки в очко, бо пчола вкусить. Васильк. у. 3) Петля въ сѣти (Браун. 9) и вообще въ вязаньи. 4) Часть начиння. (см.). МУЕ. III. Словник української мови Грінченка