парувати

Парува́ти, -ру́ю, -єш

гл.

1) Выдѣлять паръ, дымиться. Дивись, як гній парує. Борз. у. Вареники, знаєте, парують на столі. Св. Л. 222. Хліви його від молока парують. К. Іов. 47.

2) Соединять въ пары; спаривать. Та все воли калмицькі рябії до пари парують. н. п.

3) Случать.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

парувати — парува́ти 1 дієслово недоконаного виду виділяти пару парува́ти 2 дієслово недоконаного виду об'єднувати в пару парува́ти 3 дієслово недоконаного виду бути під паром Орфографічний словник української мови
парувати — 1. випаровувати; 2. добирати пару, єднати <�в пару>, п! СВАТАТИ; (голубів) зводити, злучати, спаровувати; 3. (- поле) бути під паром. Словник синонімів Караванського
парувати — I -ує, недок. 1》 Виділяти, випускати з себе пару (див. пара II), тепло, вологу внаслідок нагрівання, охолодження, висихання. 2》 Бути теплим і насиченим парою (див. пара II). II -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Об'єднувати в пари (див. пара I 4)). Великий тлумачний словник сучасної мови
парувати — ПАРУВА́ТИ¹, у́є, недок. 1. Виділяти, випускати з себе пару (див. па́ра²), тепло, вологу внаслідок нагрівання, охолодження, висихання. Пахло весною, земля парувала (Я. Щоголів); Парувала річка, й десь загорявся світанок (М. Словник української мови у 20 томах
парувати — I. ПАРУВА́ТИ (виділяти пару, тепло, вологу внаслідок температурних змін), КУРИ́ТИСЯ (КУРІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ, ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ). Вигріті сонцем поля, скільки зглянеш, буйно парують, теплою земною силою струменять у небо (О. Словник синонімів української мови
парувати — Парува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
парувати — ПАРУВА́ТИ¹, у́є, недок. 1. Виділяти, випускати з себе пару ( див. па́ра²), тепло, вологу внаслідок нагрівання, охолодження, висихання. Самовар парував і кипів на столі (Н.-Лев., III, 1956, 215); Пахло весною, земля парувала (Щог. Словник української мови в 11 томах