1. Словник української мови Грінченка

перерватися

Перерива́тися, -ва́юся, -єшся

сов. в. перерва́тися, -рву́ся, -рве́шся, гл.

1) Перерываться, перерваться. Хиба мені перерваться та навздогін цілуваться. Ном. № 5265. Як не перерветься. Изо всѣхъ силъ что либо, дѣлаетъ. І робити — не прибити, а жать не нагнеться, а почує свистілочку, — як не перерветься. Грин. III. 67.

2) Прерываться, прерваться, прекратиться.

3) Подрываться, подорваться? Гори мої, гори! То мі тяжко на вас, перервався милий, ходячи через вас. Гол. III. 433.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перерватися — перерва́тися 1 дієслово доконаного виду розірватися; тимчасово припинитися перерва́тися 2 дієслово доконаного виду надірватися; зробити перерву розм. Орфографічний словник української мови
  2. перерватися — див. перериватися I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перерватися — ПЕРЕРВА́ТИСЯ див. перерива́тися¹. Словник української мови у 20 томах
  4. перерватися — перерва́тися зробити перерву (у роботі, навчанні тощо)(ср, ст): Добре, що поїхала на море, їй конче треба було перерватися, бо вже та робота і хатні клопоти дуже ділали їй на нерви (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. перерватися — перерива́тися / перерва́тися на́дво́є (напопола́м). Виконувати надмірну роботу або виявляти надмірні зусилля. Напополам перервусь, а таки доб’юся свого (А. Головко). хоч (на́дво́є) розірви́ся (перерви́ся). 1. Забагато роботи, клопоту і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  6. перерватися — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  7. перерватися — ПЕРЕРВА́ТИСЯ див. перерива́тися¹. Словник української мови в 11 томах