1. Фразеологічний словник української мови

перерватися

перерива́тися / перерва́тися на́дво́є (напопола́м). Виконувати надмірну роботу або виявляти надмірні зусилля. Напополам перервусь, а таки доб’юся свого (А. Головко).

хоч (на́дво́є) розірви́ся (перерви́ся). 1. Забагато роботи, клопоту і т. ін. для однієї людини. (Килина:) Ой, тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!.. (Леся Українка); — Максиме, як же ти двері навішуєш? — То покажіть,— просить Максим.— Мені ж треба йти ліжечка робити, хоч розірвись… (М. Зарудний); — А техніка ламається, а запчастин катма, а людей пучка, так що доводиться парити лоби, не скоро до хати приплентає. — Так, так,— підтакувала.— І Христя каже, що хоч розірвись (Є. Гуцало). хоч ру́ки розірви́. Хоч руки розірви! Тільки те й знай: тому їсти дай, того напувай (О. Ковінька). 2. Що не роби, все марно, безрезультатно. Так повелося на вічі — не захотіли слухати, хоч розірвися, не дадуть і рота роззявити (А. Хижняк).

як не перерве́ться. Дуже сильно, активно. Жайворонки як не перервуться щебечуть (Панас Мирний); // Дуже швидко. Діставши облизня, фашист тікає як не перерветься (Ю. Яновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перерватися — перерва́тися 1 дієслово доконаного виду розірватися; тимчасово припинитися перерва́тися 2 дієслово доконаного виду надірватися; зробити перерву розм. Орфографічний словник української мови
  2. перерватися — див. перериватися I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перерватися — ПЕРЕРВА́ТИСЯ див. перерива́тися¹. Словник української мови у 20 томах
  4. перерватися — перерва́тися зробити перерву (у роботі, навчанні тощо)(ср, ст): Добре, що поїхала на море, їй конче треба було перерватися, бо вже та робота і хатні клопоти дуже ділали їй на нерви (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. перерватися — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. перерватися — ПЕРЕРВА́ТИСЯ див. перерива́тися¹. Словник української мови в 11 томах
  7. перерватися — Перерива́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. перерва́тися, -рву́ся, -рве́шся, гл. 1) Перерываться, перерваться. Хиба мені перерваться та навздогін цілуваться. Ном. № 5265. Як не перерветься. Изо всѣхъ силъ что либо, дѣлаетъ. Словник української мови Грінченка