писання

Значення в інших словниках

1. писання — писа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. писання — прв. зн. писанина; (святе) письмо; МН. (чиї) твори. Словник синонімів Караванського
3. писання — -я, с. 1》 Дія за знач. писати. || Текст, написаний від руки. Красне писання заст. — каліграфія; навчальний предмет у початковій школі, мета якого – виробити в учнів чіткий, гарний почерк. 2》 Літературний, публіцистичний і т. ін. твір або писаний лист. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. писання — Писа́ння, -ння; -са́ння, -са́нь і -са́ннів, -са́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. писання — ПИСА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. писа́ти. Він уже навчивсь од Марти читати, а самотужки й писати вчився: добув у дяка зразок і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання (Б. Словник української мови у 20 томах
6. писання — пи́са́ння: ◊ ма́ши́нка до пи́са́ння → машинка Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. писання — БІ́БЛІЯ, ПИСЬМО́ (СВЯТЕ́ ПИСЬМО́), ПИСА́ННЯ (СВЯТЕ́ ПИСА́ННЯ). Шевченко неквапливо відклав Біблію (З. Тулуб); — Панотець, посидівши і поговоривши дечого з Письма, пішов додому (Г. Квітка-Основ'яненко). ПИСАНИ́НА зневажл. Словник синонімів української мови
8. писання — ПИСА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. писа́ти. Він уже навчивсь од Марти читати, а самотужки й писати вчився: добув у дяка зразок і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання (Гр. Словник української мови в 11 томах