писання

ПИСА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. писа́ти.

Він уже навчивсь од Марти читати, а самотужки й писати вчився: добув у дяка зразок і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання (Б. Грінченко);

Людина, поклавши блокнот на лутку, уся поринула в писання (І. Кириленко);

Процес писання писанок для неї .. є своєрідним церемоніалом, до якого вона ставиться дуже поважно (з наук. літ.);

// Текст, написаний від руки.

Я вперто посилав поштою свої писання до деяких львівських .. редакцій – але мені просто не відповідали й не повертали рукописів (П. Козланюк);

Щось давно мене забула Та, кого люблю: Ні писання, ні привіту На любов мою! (А. Кримський).

2. Літературний, публіцистичний і т. ін. твір або писаний лист.

Він зібрав писання всіх давнішніх, нових й найновіших філософів і все, що тільки стосувалось до його науки (І. Нечуй-Левицький);

Коли ще раз повернутись до мови писань Сковороди, то ми побачимо, що й тут від тієї мішанини мовної XVIII століття не раз його врятовувала .. саме практика – жива, надійна, непомильна (П. Тичина);

// перев. зі сл. святи́й. Твір церковного змісту.

На човні, перегнувшись, уважно читав святе писання старий Никодим (М. Стельмах).

3. зневажл. Те саме, що писани́на 2.

Галасливі писання футуристів, їхні ревфутпоеми не зачепили людських сердець (з газ.).

(1) Кра́сне писа́ння, заст. – навчальний предмет у початковій школі, мета якого – виробити в учнів чіткий, гарний почерк.

Він [учитель] не спитав ні Анни ні Марії, чому в суботу не були на годині красного писання, і се здивувало всіх дуже (С. Ковалів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

писання

Значення в інших словниках