1. Великий тлумачний словник сучасної мови

писання

писа́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. писати.

|| Текст, написаний від руки.

Красне писання заст. — каліграфія; навчальний предмет у початковій школі, мета якого – виробити в учнів чіткий, гарний почерк.

2》 Літературний, публіцистичний і т. ін. твір або писаний лист.

|| перев. зі сл. святий. Твір церковного змісту.

3》 зневажл. Те саме, що писанина 2).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. писання — писа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. писання — прв. зн. писанина; (святе) письмо; МН. (чиї) твори. Словник синонімів Караванського
  3. писання — Писа́ння, -ння; -са́ння, -са́нь і -са́ннів, -са́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. писання — ПИСА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. писа́ти. Він уже навчивсь од Марти читати, а самотужки й писати вчився: добув у дяка зразок і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. писання — пи́са́ння: ◊ ма́ши́нка до пи́са́ння → машинка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. писання — БІ́БЛІЯ, ПИСЬМО́ (СВЯТЕ́ ПИСЬМО́), ПИСА́ННЯ (СВЯТЕ́ ПИСА́ННЯ). Шевченко неквапливо відклав Біблію (З. Тулуб); — Панотець, посидівши і поговоривши дечого з Письма, пішов додому (Г. Квітка-Основ'яненко). ПИСАНИ́НА зневажл. Словник синонімів української мови
  7. писання — ПИСА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. писа́ти. Він уже навчивсь од Марти читати, а самотужки й писати вчився: добув у дяка зразок і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання (Гр. Словник української мови в 11 томах
  8. писання — Писа́ння, -ня с. 1) Писаніе. 2) Сочиненіе. К. Гр. Кв. XIX. Писання Котляревського. 3) Украшеніе рѣзьбой (дѣйствіе и сама рѣзьба) по дереву, металлу. Шух. І. 296, 277. Словник української мови Грінченка