повиймати
Повийма́ти, -ма́ю, -єш
гл. Вынуть (во множ.). Уже й шаблі повиймали, щоб рубать. ЗОЮР. І. 120. Повиймаю чорний терен з білих ніг. Чуб. V. 626. А я ж тю звичай знаю, двері й вікна повиймаю. Чуб. повиймати очі. Выколоть глаза. Очі повиймав. Мир. ХРВ. 33. Дай гочі повиймати, то дам пити. Рудч. Ск. II. 49.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повиймати — повийма́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повиймати — -аю, -аєш, док., перех. Вийняти все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повиймати — ПОВИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Вийняти все або багато чого-небудь. Вона повиймала з печі вареники з сиром та молочну кашу (М. Коцюбинський); Отож повиймали [хлопці] надламане пруття, а через то зробилася в плоті така діра... Словник української мови у 20 томах
- повиймати — Спустошити, захопити Словник застарілих та маловживаних слів
- повиймати — ПОВИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Вийняти все або багато чого-небудь. Вона повиймала з печі вареники з сиром та молочну кашу (Коцюб. Словник української мови в 11 томах