1. Словник української мови в 11 томах

повиймати

ПОВИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Вийняти все або багато чого-небудь.

Вона повиймала з печі вареники з сиром та молочну кашу (Коцюб., І, 1955, 65);

Отож повиймали [хлопці] надламане пруття, а через то зробилася в плоті така діра, що курка могла легко пропхатися (Март., Тв., 1954, 146);

Я повиймав пістолети і заховав у кишеню (Сміл., Сашко, 1957, 169);

Після операції Шура деякий час лежала в тяжкому стані. Її неабияк порізали, поки повиймали осколки з ніг (Гончар, III, 1959, 180).

Повийма́ти о́чі — те саме, що Ви́йняти о́чі ( див. вийма́ти).

Глянула [Оришка] — справді [образ] без очей… Тоді до Чіпки: — Ти очі повиймав? (Мирний, II, 1954, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повиймати — повийма́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повиймати — -аю, -аєш, док., перех. Вийняти все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повиймати — ПОВИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Вийняти все або багато чого-небудь. Вона повиймала з печі вареники з сиром та молочну кашу (М. Коцюбинський); Отож повиймали [хлопці] надламане пруття, а через то зробилася в плоті така діра... Словник української мови у 20 томах
  4. повиймати — Спустошити, захопити Словник застарілих та маловживаних слів
  5. повиймати — Повийма́ти, -ма́ю, -єш гл. Вынуть (во множ.). Уже й шаблі повиймали, щоб рубать. ЗОЮР. І. 120. Повиймаю чорний терен з білих ніг. Чуб. V. 626. А я ж тю звичай знаю, двері й вікна повиймаю. Чуб. повиймати очі. Выколоть глаза. Очі повиймав. Мир. ХРВ. 33. Словник української мови Грінченка