1. Словник української мови Грінченка

погукування

Погукування, -ня

с. Покрикиванья, крики, выкрики. Христя мерщій тікає у двір, а за нею слідом погукування та вигукування. Мир. Пов. II. 57.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погукування — погу́кування 1 іменник середнього роду гу́кання погу́кування 2 іменник середнього роду гука́ння Орфографічний словник української мови
  2. погукування — I -я, с. Дія за знач. погукувати I. II -я, с. Дія за знач. погукувати II і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погукування — ПОГУ́КУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. погу́кувати¹. ПОГУ́КУВАННЯ², я, с. Дія за знач. погу́кувати² і звуки, утворювані цією дією. Христя мерщій тікає у двір; а за нею слідом погукування та вигукування (Панас Мирний); Коні, звеселіло помахуючи головами... Словник української мови у 20 томах
  4. погукування — ПОГУ́КУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. погу́кувати¹. ПОГУ́КУВАННЯ², я, с. Дія за знач. погу́кувати² і звуки, утворювані цією дією. Христя мерщій тікає у двір; а за нею слідом погукування та вигукування (Мирний, III, 1954, 81); Коні... Словник української мови в 11 томах