1. Орфографічний словник української мови

погукування

погу́кування 1

іменник середнього роду

гу́кання

погу́кування 2

іменник середнього роду

гука́ння

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погукування — I -я, с. Дія за знач. погукувати I. II -я, с. Дія за знач. погукувати II і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. погукування — ПОГУ́КУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. погу́кувати¹. ПОГУ́КУВАННЯ², я, с. Дія за знач. погу́кувати² і звуки, утворювані цією дією. Христя мерщій тікає у двір; а за нею слідом погукування та вигукування (Панас Мирний); Коні, звеселіло помахуючи головами... Словник української мови у 20 томах
  3. погукування — ПОГУ́КУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. погу́кувати¹. ПОГУ́КУВАННЯ², я, с. Дія за знач. погу́кувати² і звуки, утворювані цією дією. Христя мерщій тікає у двір; а за нею слідом погукування та вигукування (Мирний, III, 1954, 81); Коні... Словник української мови в 11 томах
  4. погукування — Погукування, -ня с. Покрикиванья, крики, выкрики. Христя мерщій тікає у двір, а за нею слідом погукування та вигукування. Мир. Пов. II. 57. Словник української мови Грінченка