1. Словник української мови Грінченка

поживати

Пожива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. пожити, -живу, -веш, гл.

1) Жить, поживать, пожить. Та буду без отця й без матері поживати. Чуб. V. 646. Я ще хочу на світі пожити. Мет. 95.

2) Ѣсть, съѣсть. Стали ми хліба-соли поживати. АД. І. 181. Дай, Боже, пожити з жінкою і з дітками на тарілочці. Мнж. 80.

3) Потреблять, потребить, пользовать, воспользоваться. Скупий складає, а щедрий поживає. Ном. № 4669. Поживе добро чесно. Шевч. Краще... чесно заробляти й поживати. Мир. ХРВ. 349. Узяв моє власне та і не віддає, — Бог із ним — хай собі пожива. Новомоск. у. Як умру, дак худобу поживе чорт знає хто. Борз. у.

4) пожити смерти. Умереть. Таки ж бо я Рузю люблю, хоч смерти пожию. Чуб. V. 143. З його рук пожила смерти. Св. Л. 323.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поживати — пожива́ти 1 дієслово недоконаного виду жити розм. пожива́ти 2 дієслово недоконаного виду споживати розм. Орфографічний словник української мови
  2. поживати — див. жити; їсти Словник синонімів Вусика
  3. поживати — I -аю, -аєш, недок., розм. Проводити життя, жити, існувати. Жити-поживати фольк. — жити якийсь певний, звичайно тривалий, час. II -аю, -аєш, недок., пожити, -иву, -ивеш, док., перех., розм. 1》 Уживати для їжі, пиття; їсти, пити. || наказ. сп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поживати — ПОЖИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. Проживати свій вік, проводити життя; вікувати. [Виборний:] Помагай-бі, Наталко! Як ся маєш, як поживаєш? (І. Котляревський). 2. Бути жителем якоїсь країни, місцевості, будинку; проживати. Словник української мови у 20 томах
  5. поживати — ЖИ́ТИ (бути живим), ІСНУВА́ТИ, ЖИВОТІ́ТИ заст.; ЗДРА́СТУВАТИ, ДИ́ХАТИ розм. (бути живим і здоровим); ВІКУВА́ТИ, ПОЖИВА́ТИ розм. (проживати свій вік). Недовго жив він на віку (В. Словник синонімів української мови
  6. поживати — ПОЖИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., розм. Проводити життя, жити, існувати. [Виборний:] Помагай-бі, Наталко! Як ся маєш, як поживаєш? (Котл., II, 1953, 19); Швець там [у хатині] поживає (Граб. Словник української мови в 11 томах