поживати

ПОЖИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., розм.

1. Проживати свій вік, проводити життя; вікувати.

[Виборний:] Помагай-бі, Наталко! Як ся маєш, як поживаєш? (І. Котляревський).

2. Бути жителем якоїсь країни, місцевості, будинку; проживати.

Швець там [у хатині] поживає (П. Грабовський).

3. Вести життя в якийсь спосіб.

– Як там поживає ваша дружина, товаришу гвардії майор? – запитав Хома (О. Гончар);

[Чумакова мати:] Добрий вечір, стара ненько, Чи здорова поживаєш? (С. Руданський).

ПОЖИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПОЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., що, чого, розм.

1. Уживати для їжі, пиття; їсти, пити.

Поживай, Хведьку, то хрін, то редьку (більш нічого) (Номис);

[Іван:] Слухайте, дядьку, хочете ви спокійно дожити віку, .. ловити рибку в ставку, поживати варенички?.. (В. Самійленко);

// наказ. сп. пожива́й (пожива́йте), пожи́й (пожи́йте). Уживається як запрошення покуштувати що-небудь, поїсти, попити; у знач. “пригощайся”, “пригощайтеся”.

– Прошу, частуйтеся! Сестро, кумо! Семене, Гнате! Сідайте, прошу вас, та пожийте, – припрошувала Мотря (М. Коцюбинський).

2. Використовувати що-небудь для своїх потреб, витрачати щось на свої потреби; користуватися чим-небудь.

На світі так скупий живе: І сам не пожива – і людям не дає (Л. Боровиковський);

А сонечко наче сміється та гонить: – Скоренько! боржій! мерщій! Поспішайся, поживай світа! (Марко Вовчок);

Чи є що краще, лучче в світі, Як укупі жити, Братам добрим добро певне Пожить, не ділити? (Т. Шевченко);

Так промисловець і пожив Антонів та Карпів заробіток (С. Чорнобривець).

◇ (1) Пожи́ти сме́рті, заст. – умерти.

Нащо вони [Остап і Соломія] стільки терпіли, стільки набідувались на Бессарабії, мало не пожили смерті у плавнях? (М. Коцюбинський);

З невидної дзвіниці забамкали нараз дзвони, мов знали, що хтось у селі пожив смерти [смерті] (І. Франко);

З його рук пожила смерті (А. Свидницький).