поживати

Значення в інших словниках

1. поживати — див. жити; їсти Словник синонімів Вусика
2. поживати — I -аю, -аєш, недок., розм. Проводити життя, жити, існувати. Жити-поживати фольк. — жити якийсь певний, звичайно тривалий, час. II -аю, -аєш, недок., пожити, -иву, -ивеш, док., перех., розм. 1》 Уживати для їжі, пиття; їсти, пити. || наказ. сп. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поживати — ПОЖИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. Проживати свій вік, проводити життя; вікувати. [Виборний:] Помагай-бі, Наталко! Як ся маєш, як поживаєш? (І. Котляревський). 2. Бути жителем якоїсь країни, місцевості, будинку; проживати. Словник української мови у 20 томах
4. поживати — ЖИ́ТИ (бути живим), ІСНУВА́ТИ, ЖИВОТІ́ТИ заст.; ЗДРА́СТУВАТИ, ДИ́ХАТИ розм. (бути живим і здоровим); ВІКУВА́ТИ, ПОЖИВА́ТИ розм. (проживати свій вік). Недовго жив він на віку (В. Словник синонімів української мови
5. поживати — ПОЖИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., розм. Проводити життя, жити, існувати. [Виборний:] Помагай-бі, Наталко! Як ся маєш, як поживаєш? (Котл., II, 1953, 19); Швець там [у хатині] поживає (Граб. Словник української мови в 11 томах
6. поживати — Пожива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. пожити, -живу, -веш, гл. 1) Жить, поживать, пожить. Та буду без отця й без матері поживати. Чуб. V. 646. Я ще хочу на світі пожити. Мет. 95. 2) Ѣсть, съѣсть. Стали ми хліба-соли поживати. АД. І. 181. Словник української мови Грінченка