1. Словник української мови Грінченка

полюбити

Полюби́ти, -блю́, -биш

гл. Полюбить. Полюбила пройдисвіта. Мет. 85. Будь для того, мати, добра, що я полюбила. Мет. 73.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полюбити — [пол'убитие] -бл'у, поул'убиеш, поул'убл'ат'; нак. -би, -б'іт' Орфоепічний словник української мови
  2. полюбити — -люблю, -любиш; мн. полюблять; док., перех. 1》 Відчути глибоку відданість, прив'язаність до кого-, чого-небудь, визнаючи значення, гідність і т. ін. когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полюбити — полюби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. полюбити — ПОЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. полю́блять; док., кого, що. 1. Відчути глибоку відданість, прив'язаність до кого-, чого-небудь, визнаючи значення, гідність і т. ін. когось, чогось. Словник української мови у 20 томах
  5. полюбити — ЗАКОХА́ТИСЯ в кого і без додатка (пройнятися почуттям кохання, пристрастю до кого-небудь), УЛЮБИ́ТИСЯ (ВЛЮБИ́ТИСЯ) розм., ЗАЛЮБИ́ТИСЯ розм., ВКЛЕПА́ТИСЯ (УКЛЕПА́ТИСЯ) фам., РОЗКОХА́ТИСЯ заст., ПРИЛЮБИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  6. полюбити — ПОЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. полю́блять; док., перех. 1. Відчути глибоку відданість, прив’язаність до кого-, чого-небудь, визнаючи значення, гідність і т. ін. когось, чогось. Словник української мови в 11 томах