1. Орфоепічний словник української мови

полюбити

полюби́ти

[пол'убитие]

-бл'у, поул'убиеш, поул'убл'ат'; нак. -би, -б'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полюбити — -люблю, -любиш; мн. полюблять; док., перех. 1》 Відчути глибоку відданість, прив'язаність до кого-, чого-небудь, визнаючи значення, гідність і т. ін. когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полюбити — полюби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. полюбити — ПОЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. полю́блять; док., кого, що. 1. Відчути глибоку відданість, прив'язаність до кого-, чого-небудь, визнаючи значення, гідність і т. ін. когось, чогось. Словник української мови у 20 томах
  4. полюбити — ЗАКОХА́ТИСЯ в кого і без додатка (пройнятися почуттям кохання, пристрастю до кого-небудь), УЛЮБИ́ТИСЯ (ВЛЮБИ́ТИСЯ) розм., ЗАЛЮБИ́ТИСЯ розм., ВКЛЕПА́ТИСЯ (УКЛЕПА́ТИСЯ) фам., РОЗКОХА́ТИСЯ заст., ПРИЛЮБИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  5. полюбити — ПОЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. полю́блять; док., перех. 1. Відчути глибоку відданість, прив’язаність до кого-, чого-небудь, визнаючи значення, гідність і т. ін. когось, чогось. Словник української мови в 11 томах
  6. полюбити — Полюби́ти, -блю́, -биш гл. Полюбить. Полюбила пройдисвіта. Мет. 85. Будь для того, мати, добра, що я полюбила. Мет. 73. Словник української мови Грінченка