1. Словник української мови Грінченка

поневолити

Поневолити, -лю, -лиш

гл. Принудить. Поневолила дочку заміж. Васильк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поневолити — понево́лити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поневолити — див. поневолювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поневолити — ПОНЕВО́ЛИТИ див. понево́лювати. Словник української мови у 20 томах
  4. поневолити — ПОНЕВО́ЛЮВАТИ кого, що (позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі), ЗНЕВО́ЛЮВАТИ, УЯ́РМЛЮВАТИ (УЯРМЛЯ́ТИ), ЗАКАБАЛЯ́ТИ рідше, ЗАНЕВО́ЛЮВАТИ заст., розм., РАБУВА́ТИ ким, чим, діал.; ПОКРІПА́ЧУВАТИ (робити кріпаком). — Док. Словник синонімів української мови
  5. поневолити — Понево́лити, -во́лю, -лиш, -лять; понево́ль, -во́льте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поневолити — ПОНЕВО́ЛИТИ див. понево́лювати. Словник української мови в 11 томах