1. Словник української мови Грінченка

порох

Порох, -ху

м.

1) и во мн. порохи́. Пыль; прахъ. Порох з ніг ваших обтрусіть. Єв. Л. IX. 5. У хаті по стінах порохи. Камен. у. Вірли крильма землю збили, порохами скопотили. АД. І. 298.

2) Порохъ. Г. Барв. 403. Понавозили рушниць і великі запаси пороху й олива. Стор. МПр. 60. ум. порошок.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порох — (дрібні частинки ґрунту) пил, розм. пилюка, пилюга, (у повітрі) курява. Словник синонімів Полюги
  2. порох — по́рох 1 іменник чоловічого роду курява по́рох 2 іменник чоловічого роду вибухова речовина Орфографічний словник української мови
  3. порох — Пил, жм. порохи; (на шляху) курява, пилюка, р. кушпела; П. ніщо, нуль, тлінь; (марний) ур. прах; порошок, од. зб. порошина. Словник синонімів Караванського
  4. порох — див. пил Словник синонімів Вусика
  5. порох — [порох] -ху, м. (ў) -ос'і Орфоепічний словник української мови
  6. порох — I -у, ч. 1》 Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява. || Найдрібніші частинки чого-небудь, порошкоподібна маса. Стерти на порох. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. порох — ПО́РОХ¹, у, ч. 1. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява. Якось раз Андрій замітав той покій, що стіни обставлені книжками, й, стираючи порох із столу, зобачив на ньому кілька мідяків (М. Словник української мови у 20 томах
  8. порох — витрача́ти (тра́тити) по́рох. Докладати значних зусиль для здійснення, досягнення чого-небудь (перев. марно, без сподіваних наслідків). Лінія знову замовкла. Маковейчик ще деякий час надсадно кричав у трубку, лаючи свого напарника.. Фразеологічний словник української мови
  9. порох — НІЩО́ у знач. ім. (про того або те, хто або що не має ніякого значення, ціни, ваги), АНІЩО́ підсил., ПО́РОХ підсил., ПРАХ підсил. заст., ПШИК зневажл. Марка зігнали із ферми, і вже Павлюк тепер ніщо... (К. Словник синонімів української мови
  10. порох — По́рох, -ху, у по́росі; -рохи́, -хі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. порох — ПО́РОХ¹, у, ч. 1. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява. Якось раз Андрій замітав той покій, що стіни обставлені книжками, й, стираючи порох із столу, зобачив на ньому кілька мідяків (Коцюб. Словник української мови в 11 томах