порох

НІЩО́ у знач. ім. (про того або те, хто або що не має ніякого значення, ціни, ваги), АНІЩО́ підсил., ПО́РОХ підсил., ПРАХ підсил. заст., ПШИК зневажл. Марка зігнали із ферми, і вже Павлюк тепер ніщо... (К. Гордієнко); Одно скажу: багатство — тлінь та порох (А. Кримський); Живи, народу вільне слово, Над прахом царських корогов (М. Рильський); Сідав (Іван) писати — горів, серце його радісно стискалося. А тут з великого замаху вийшов пшик (П. Колесник). — Пор. нікче́ма.

ПИЛ (дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі або вкривають якусь поверхню), ПО́РОХ, ПОРОХНЯ́ВА, ПОРОХНЯ́ рідше, ПОРОХНО́ рідше, ПРАХ заст.; ПИЛЮ́ГА розм., ПИЛЮ́КА розм., ПИЛЯ́КА рідше, КО́ПІТ розм. рідше (густий); КУ́РЯВА, КУ́РИЩЕ підсил., КІ́ПТЯВА розм., КІПТЯ́ГА́ розм., КІПТЮГА́ розм., КУРА́ діал. (перев. у повітрі); КУШПЕЛА́ діал. (клубами в повітрі). Потривожений пил, що досі тихо спочивав в меблях, тепер курився димом та крутився в повітрі (М. Коцюбинський); Під ногами пересохла земля оберталась на порох (П. Панч); Гуде, висвистує оскаженілий вітер.., жбурляє почорніле листя, кушпелить порохнявою (А. Хижняк); Видно, в кабінеті пилюки не бояться — порохня шаром лежить на.. плакатах чи діаграмах (О. Гончар); Йшов (мандрівник) не кваплячись та й не гаючись.. Порохно світилось у його слідах (І. Франко); І пити дасть (мати), і отрясе, Одує прах з його хітона (Т. Шевченко); Грузовик загудів, рушив з місця і за мить заховався у густих, високих хмарах сухої пилюги (В. Собко); Коло натовпу група дітей бігають, брьохають по пиляці (Ю. Яновський); Наче череда йде — такий копіт зіб'ють (А. Свидницький); Ціле небо було не голубе, а жовто-сіре, бо дрібная-дрібнесенькая порохня-курява геть оповила його... (А. Кримський); Спершу в курищі, видно було, маячило щось чорне, а чимдалі, то все більше і більше скривався віз з очей (Панас Мирний); Іде череда й стадо овечок, збиваючи кіптяву (Олена Пчілка); З-під гнідкових ніг та з-під воза почина вириватись кіптяга, курить, обдає вас пилом (Панас Мирний); Чорна кіптюга, підхоплена вітром, носилася понад шляхом, осідаючи на білі сорочки (Григорій Тютюнник); Іде чумак заморений, курою покритий (Я. Щоголів); Сіра кушпела застелила виднокіл позаду (Ю. Мушкетик).

ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО, ПО́РОХ, ПРАХ заст., книжн. (останки померлої людини). Замість науки дяк заставляв Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч, а то ще часто й густо посилав його читати псалтиря над покійниками (Панас Мирний); Треба було спалити солому, на якій лежав Ант, ставити на вогонь корчаги з м'ясом, готуватись до тризни по покійному (С. Скляренко); З боку сільського керівництва була спроба переконати Щусів, щоб вони не тримали небіжчика аж дев'ять днів, а поховали на другий, ну хай на третій день (П. Загребельний); Коли б мертвий чув, як вона баляси точить, то й той би розреготався, не то вже живий (Г. Квітка-Основ'яненко); Наділи шапки товариші. Зглянулись між собою. Кладуть померлого на лафет, прив'язують вірьовками (О. Довженко); Об умерлім добре говори, а ні, то мовчи (прислів'я); Заплакали, заголосили молодиці, мов мерлого з хати виносять (Г. Хоткевич); Єремія став блідий, потім став жовтий, неначе мрець (І. Нечуй-Левицький); — Заберіть мертвяка... — залепетав Азік нервово, розгублено. — Мертвяк в камері!.. (І. Багряний); Оболонками старими, Мов мертвець очима Зеленими, позирає (церква) (Т. Шевченко); — Хай тіло твоє лежатиме непохованим і вітер хай розвіє порох проклятого сина! (В. Підмогильний); І ворон мені викопе могилу, І вихор з плачем мій засипле прах (М. Вінграновський).

ПОРОШО́К (сипка маса, що складається з дрібних часточок якоїсь потовченої або розтертої твердої речовини), ПО́РОХ, ПИЛ, ПРИ́СИ́ПКА (для посипання чогось). Цілими годинами укладала (Ядзя) волосся, обсипувала м'яким делікатним порошком і без того біле й гарне лице (Н. Кобринська); Марево над полями стало біле, срібне, дрижало білим сяєвом, неначе сипався й дрижав білий порох (І. Нечуй-Левицький); Танки зачхали моторами (вони працювали на малім газу) і рушили кудись убік, кидаючи на полкову колону сухий сніговий пил (Григорій Тютюнник); Дитяча присипка.

ДРІБНИ́ЦЯ (щось незначне, не варте особливої уваги; те, що не має цінності для когось), ДРІ́Б'ЯЗОК, ДРІБНО́ТА розм., ПУСТЕ́ розм., ДЕ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩО розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ДУРНИ́ЧКА розм., НІКЧЕ́МНИЦЯ розм., ДУ́РОЩІ розм., МАЛИ́ЗНА розм., ПО́РОХ розм., ПОЛО́ВА розм., БЕЗДІ́ЛЛЯ розм., МІЗЕ́РІЯ розм., МІЗЕРНЯ́ зневажл., ПШИК зневажл., МАРНИ́ЦЯ діал., ФРА́ШКА діал., ШАЛЬ діал.; ДРІБНИ́ЧКА, ВИТРЕБЕ́НЬКИ розм. (також те, що не має практичного значення, служить для розваги, прикраси). Вибачає (гуцул) такі речі, яких би ніхто не вибачив — і нараз образиться через дурницю, через дрібницю — і хапається за топір (Г. Хоткевич); На фронт! Здалося дріб'язком, що сьогодні ми не відпочинемо після наряду (І. Багмут); Чи виконав достоту Призначення своє ти на землі, Чи, може, розмінявся на дрібноту? (М. Рильський); Горло болить, головно, коли пишу, але то пусте, може, маленька простуда, хутко мусить минути (Леся Українка); — Бач, подумав він, — не даремна назва і не дещиця той дворянський рід. Хоч не для мене він, то для сина здасться (Панас Мирний); А те, що в нього трохи не асистентами працюють учора ще неписьменні таджики, хіба це абищиця? (Л. Первомайський); Воно, власне, ніби й абищо, оця одволока на день, на два, сьогодні чи завтра — не яка й різниця (А. Головко); — Товариство, переконуйтесь, наші кольки — то дурнички (А. Крижанівський);(Влас:) Кохання, по-вашому, така нікчемниця, що вийняв з душі, як гроші з кишені, та й поклав на долоні?.. (М. Кропивницький); Я справді не знаю, що це за знак... Та нічого, — дурощі та й годі (Марко Вовчок); (Михайло:) Але й Павло крайній песиміст! У всякій мализні бачить злочинства! (М. Старицький); Одно скажу: багатство — тлінь та порох, А торгувати братом — ох, брудота! (А. Кримський); — А десять тисяч, бачте, гроші! А гроші не полова... (І. Нечуй-Левицький); Сим двом безділля — всяке горе, Здавалось по коліна море (І. Котляревський); — Спіткнешся, хлопче, полетить твоя голова за якусь мізерію (Д. Бедзик); — Додому повезеш (портсигар)? — питають його. — Я такої мізерні не повіз би, — каже Хома (О. Гончар); Робиш день і ніч, коли треба, з стельмашні буває і не виходиш, а прийде до діла, так виходить пшик (В. Кучер); Він не раз лютився за марницю (І. Франко); Довелося стояти кілька хвилин перед рушницями козаків, виміреними в публіку, і чекати, що ось-ось ляжеш трупом! Ну, та після вулкану це фрашки (М. Коцюбинський); Якби не пісок, то б шаль довезти дуба (Словник Б. Грінченка); Все було дрібничкою в порівнянні з тим великим і всесильним, чим повнилося його серце (М. Ю. Тарновський); На комоді якісь фотографії, картки далекої давнини, різні дрібнички, що давно вже невпотріб бабусі (О. Копиленко); Мартин уважав гарне убрання.. за дурницю, за витребеньки (Грицько Григоренко).