порох

ПО́РОХ¹, у, ч.

1. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява.

Якось раз Андрій замітав той покій, що стіни обставлені книжками, й, стираючи порох із столу, зобачив на ньому кілька мідяків (М. Коцюбинський);

Погоничі вряди-годи ньокали, поганяючи вкриті потом та порохом коні (І. Нечуй-Левицький);

Вітер здійма порохи (Леся Українка);

На коні, чорний від пороху, під'їхав чотирнадцятирічний Сашко Половець (Ю. Яновський);

* Образно. [Елеазар:] Ох, я додолу впав, як і святиня, .. І як тепер відбудувати тяжко святиню нашу, так нам тяжко встати із пороху невільницької га́ньби (Леся Українка);

// Найдрібніші частинки чого-небудь, порошкоподібна маса.

Павло .. зняв з комина сухого тютюнового бадилля і став дробити його сікачем у вербовому кориті. Їдючий [їдкий] тютюновий порох заповнив усю хатину (Григорій Тютюнник);

У паровому млині стояв гамір. Літав у повітрі білий густий порох від борошна (А. Шиян).

2. перен. Що-небудь не варте уваги, таке, що не має справжньої цінності й значення.

Слова солодкі, – та хотів Я б поцілунків замість слів .. А слово?.. слово – порох, дим! (Леся Українка);

Одно скажу: багатство – тлінь та порох, А торгувати братом – ох, брудота! (А. Кримський);

// рідко. Про людину – вживається перев., щоб підкреслити її тлінність, скороминущість.

[Виночерпець:] Хай не гнівиться пан мій вельможний на пса нікчемного, на марний порох!.. Немає кубка з яшми! (Леся Українка).

3. Останки, рештки померлої людини; прах.

На марний порох мій не проливайте рік .. Тут не потрібний плач, даремний крик, Тут не до речі шана вся остання (М. Зеров).

(1) Як по́роху – дуже багато.

– В тій річці пстругів, як пороху (І. Франко).

◇ Зли́зувати по́рох (бруд) див. зли́зувати;

Наси́пати по́роху на о́чі (землі́ на гру́ди) див. насипа́ти¹;

Обтруси́ти по́рох (прах) від (із) ніг свої́х див. обтру́шувати;

Пи́лом (пилю́кою, по́рохом і т. ін.) припада́ти / припа́сти див. припада́ти;

(2) По́рохом піти́ – занепасти, зруйнуватися.

– Сім'ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені: а то розсиплеться усе, порохом піде за вітром (Марко Вовчок);

Розси́патися (розлеті́тися, полеті́ти, оберну́тися) на по́рох (на прах, по́рохом, пра́хом) див. розсипа́тися;

У (в) по́рох топта́ти див. топта́ти;

(3) Як по́рох у о́ці – про кого-небудь, дуже набридливого, надокучливого.

Так любить, як порох у оці (Номис).

ПО́РОХ², у, ч.

Вибухова речовина, яку застосовують для стрільби з вогнепальної зброї та для виготовлення снарядів і патронів.

Замфір .. зняв з цвяха рушницю, дістав із скрині порох та шріт (М. Коцюбинський);

На колінах його лежала дрібнокаліберна .. рушниця, і три вистрілені [вистріляні] патрони ще пахли порохом (І. Кириленко);

Рушниця заряджалася з дула: засипав у неї дід добру пригорщу пороху, рубав старі іржаві цвяхи замість шроту і клав на ніч коло себе (А. Дімаров);

* Образно. Он під вербами, край виноградника, лежать рядком залізні бочки з сірчаним вуглецем: то засоби боротьби, порох, сказати б, філоксерний... (М. Коцюбинський);

* У порівн. Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх побивав, над усім верховодив... (Панас Мирний);

* Образно. * У порівн. Суха солома, як порох, бралася враз огнем, скоро він до неї доторкався (Б. Грінченко);

// перен., розм. Про запас сили, енергії.

– Ось як косити треба. Ось як, ось як, – промовляв він за кожним помахом коси .. Та пороху в діда вистачило на якісь п'ять-шість хвилин. А потім почав він здавати (І. Цюпа).

△ (1) Чо́рний по́рох, спец. – вибухова суміш із калієвої селітри, сірки та вугілля.

Суміш вугілля, селітри й сірки – це звичайний чорний (мисливський) порох, яким стріляють з рушниць (з навч. літ.);

Для закладання зарядів у шпури можна користуватися різними вибуховими речовинами: чорним порохом, динамітом, амонітами (з наук.-попул. літ.).

◇ Витрача́ти (тра́тити) по́рох див. витрача́ти;

[І] не ню́хати / не поню́хати по́роху див. ню́хати;

(2) На по́рох кого – розправитися з кимось, знищити когось.

– Як ти сказав? Образили? – раптом вдався в амбіцію Дрюпін. – Це мене, представника влади? Та знаєш що? Я .. Я кожного з вас на порох... (В. Канівець);

Ню́хати по́рох див. ню́хати;

Па́хне по́рохом див. па́хнути;

Поверга́ти / пове́ргнути в прах (у по́рох) див. поверга́ти;

Порохня́ (рідше по́рох, порохно́ і т. ін.) си́плеться див. порохня́;

По́рохом па́хне див. па́хнути;

По́роху не ви́гадає (не ви́думає) див. вига́дувати¹;

Розси́патися (розлеті́тися, полеті́ти, оберну́тися) на по́рох (на прах, по́рохом, пра́хом) див. розсипа́тися;

Розтира́ти / розте́рти (зіте́рти, сте́рти) на по́рох (у по́рох, на прах, у порошо́к) див. розтира́ти;

Трима́ти (держа́ти) по́рох сухи́м див. трима́ти;

(3) Як (мов, на́че і т. ін.) по́рох в о́ці:

а) (кому і без дод.) те, що (рідше той, хто) заважає комусь, завдає прикрощів і т. ін.; непотрібний, небажаний.

Ці неприємності їм вже як порох в оці (з газ.);

б) (перев. зі сл. люби́ти.) уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (любити).

Так любить, як порох в оці (прислів'я).