порох

витрача́ти (тра́тити) по́рох. Докладати значних зусиль для здійснення, досягнення чого-небудь (перев. марно, без сподіваних наслідків). Лінія знову замовкла. Маковейчик ще деякий час надсадно кричав у трубку, лаючи свого напарника.. Одначе, видно, даремно витрачав Маковей свій порох: напарник таки мовчав (О. Гончар); — У мене, наприклад, всі корови високоудійні..— Ясно? — ущипливо резюмував Кологойда.— А ви нас, рабів Божих, викликали серед ночі, агітуєте, накачуєте. Тратите порох, ламаєте, як ото кажуть, двері (І. Рябокляч).

є ще по́рох у порохівни́цях. Ще не витрачено енергію, сили, творчі можливості і т. ін. Квасолею годують, а м’язи ще грають, значить, не так просто висмоктати з мене силу мою, є ще, думаю, порох у порохівницях (І. Муратов); Куліш примовк, нахмурився. Його щось гризло, мучило, й Тарас прийшов на поміч: — Ну, як тут, брате, є ще порох в порохівницях? (Василь Шевчук); — За господарську лінію я не боюся,— вів далі батько.— Хоч мені вже й шістдесят, а є ще порох у порохівницях (В. Минко).

(і) не ню́хати / не поню́хати по́роху. 1. Не бути на війні, не брати участі у воєнних діях. — Ваші жовніри, князю, вже вимуштровані, а наші ще й пороху не нюхали (І. Нечуй-Левицький); — Ха! Знайшов, де шукати наші війська! Змоталися всі. Нами дірку заткнули,— сердито сплюнув напарник.— Ти, я бачу, й пороху не нюхав? (А. Дімаров); Війна вже скінчилася: хто їхав у відпустку побачитися з кревними, хто зовсім повертався додому, так і не понюхавши пороху (Ю. Мокрієв); Старші (сини) порубані та постріляні з-під Конотопу вернулися, тільки наймолодший ще пороху не нюхав, хіба що на ловах (Б. Лепкий). 2. Не мати досвіду в чому-небудь. — Юнь, юнь! Завзята, беручка, але куди з ними — пороху ще ніхто з них не нюхав (О. Гончар); — Згодьтесь, що молодому спеціалістові, який, так би мовити, ще не нюхав пороху, але відчуває свою заборгованість перед народом за науку, так само незручно йти на все готове, як бідному женихові у прийми до багатої нареченої (С. Добровольський); — Ну й наробив Самійло руху! А він же ж пороху й не нюхав. Микиті закрутило в носі: життєвого не мав ще досвіду (С. Караванський).

на по́рох кого. Розправитися з кимось, знищити когось. — Як ти сказав? Образили? — раптом вдався в амбіцію Дрюпін.— Це мене, представника влади? Та знаєш що? Я .. Я кожного з вас на порох… (В. Канівець).

пи́лом (пилю́кою, по́рохом і т. ін.) припада́ти / припа́сти. 1. Залишатися без ужитку, не використовуватися. Боже, він не слуха! Його робітня пилом припада. Флоренції загрожує розруха, а він на карнавалах пропада! (Л. Костенко); Результати нелегкої праці геологів припадають пилюкою на полицях (З газети); // Бути забутим, далеким і т. ін. Принесла мені весна Те, що пилом вже припало. Знов земля мені тісна, Знов повітря мені мало (Олександр Олесь). пилко́м припа́сти. І десь за тропою за голубою Дитинство і юність пилком припаде (А. Малишко). 2. Перестати існувати; щезнути, забутися. Було та минуло — вже й порохом припало..,— думав Ломицький,— небагато часу минуло, а вже обридло життя (І. Нечуй-Левицький). 3. Старіючи, ставати кволим, безсилим. Живу… Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю — якось дурнішаю, якось туманію, наче жива у землю входжу… (Марко Вовчок).

поверга́ти / пове́ргнути в прах (у по́рох) кого, що. Розбивати, знищувати кого-, що-небудь. Він сп’янілий від люті, все трощив і повергав у прах на своєму шляху (С. Добровольський); Хіба не ми в боях під Сталінградом, Повергли в прах нападників орду! (І. Гончаренко); Він чув за плечем рівне дихання сина і писав захоплено, переможно, немов ведучи важкий бій і повергаючи в порох сильного й запеклого ворога (В. Собко).

порохня́ (рідше по́рох, порохно́ і т. ін.) си́плеться з кого, перев. жарт. Хтось дуже старий. — А ще і піп у вас — порохня з нього сиплеться,— кинув Безпалько, переглядаючи грамофонні пластинки (А. Головко); (Дідок:) Може, ти й підтопталась, а я ще потанцював би. (Баба:) Ну, подумайте! Та з тебе ж порох сиплеться! (Я. Мамонтов); А з нього, кажуть люди, вже сипався пісок (М. Вороний); // зі сл. стари́й, підто́птаний і под. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже, зовсім. — Він був низький, присадкуватий, як печериця, старий, аж порохня з його (з нього) сипалась (І. Нечуй-Левицький); — Він уже підтоптаний, вже порохно з нього сиплеться,— не звертав уваги на .. запитання рудий.— Він тільки те й робить, що троянди вирощує (Є. Гуцало).

по́роху не ви́гадає (не ви́думає). Який не може додуматися до чогось, здогадатися про щось; некмітливий. Командував нами капітан, з тих, що пороху не вигадає, колишній солдафон з унтер-офіцерів (З журналу); — Так, ти пороху не видумаєш: коли ти чогось не знаєш, завжди плетеш усякі дурниці, чим винагороджуєш себе за свою обмеженість і нездогадливість (З газети).

розси́патися (розлеті́тися) на по́рох (на прах, по́рохом, пра́хом). Зникнути без сліду; перестати існувати, загинути. Прекрасний Києве, на предковічних горах! ..За чорні всі діла Хай вороги твої розсиплються на порох! (М. Рильський); — Коли б, не приведи Господь, були такі стовпи (як маляр Мазницький), не то друкарня, вся Лавра вже давно б розсипалася на прах (Василь Шевчук); Жде (Хо) того сміливого, хто гляне йому у вічі, щоб самому навіки спочити, порохом розсипатися (Панас Мирний); Ось самотня хата. Чи повернеться до неї син або онук? Чи розлетяться прахом на грізних мінах і сліду від них не залишиться? (О. Довженко).

розтира́ти / розте́рти (зіте́рти, сте́рти) на по́рох (у по́рох, на прах, у порошо́к) кого. 1. Знищувати, розбивати вщент. Дошкульно тіло краяли вітри, пронизували грози ятаганні,— але мене хоч в порох розітри — я знов перемагатиму в змаганні (Д. Луценко); Гнів кипить в очах суворих,— Хай не лізе клятий ворог,— Розітрем його на порох (І. Нехода); (2-й з прохачів:) Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би в порох! (Леся Українка); // Розправлятись з ким-небудь. (Анна:) Ох, та й боюсь я його тепер! Боюсь, як найтяжчого ворога! І певно, що як він на нас завзявся, то зітре на порох, знищить, зруйнує (І. Франко). 2. Нищівно викривати, критикувати кого-небудь. Але в думці Горецький не мовчав. Він нищив своїх противників, громив їх впень, розтирав на порох, але вони про це нічого не знали (М. Ю. Тарновський); Один хвалько шептав другому: — Ти ж тільки не кажи нікому, Як я піймав його на слові І трахнув у своїй промові! Я в порошок розтер його? — Кого? — Ну, та начальника ж свого (С. Воскрекасенко).

трима́ти (держа́ти) по́рох сухи́м. Бути завжди готовим дати відсіч ворогові. — Кінець війні! Але шнейдери ще залишились .. Воно наче на мир випогоджується, але порох, на-певне, слід тримати сухим (В. Москалець); Як завжди, ми й тепер насторожі і тримаємо порох сухим (М. Упеник); Порох завжди треба держати сухим. Так говорить мудра народна приказка (Остап Вишня).

як (мов, на́че і т. ін.) по́рох в о́ці. 1. кому і без додатка. Те, що (рідше той, хто) заважає комусь, завдає прикрощів і т. ін.; непотрібний, небажаний. Ці неприємності їм вже як порох в оці (З газети). 2. перев. зі сл. люби́ти. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (любити). Так любить, як порох в оці (Укр.. присл..).