пострибати
Постриба́ти, -ба́ю, -єш
гл. Поскакать, попрыгать. Пострибала через двір. Шевч. 522.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пострибати — постриба́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пострибати — -аю, -аєш, док. 1》 Почати пересуватися стрибками; підстрибуючи, попрямувати кудись. 2》 Стрибати якийсь час. || тільки майб. ч., перев. у сполуч. зі сл. у мене, у нас, розм. Уживається як погроза. 3》 Зістрибнути з чого-небудь або скочити на щось (про всіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пострибати — ПОСТРИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Почати пересуватися стрибками; підстрибуючи, попрямувати кудись. Замахала [Марина], Неначе крилами, руками, І пострибала через двір У поле, виючи, мов звір (Т. Шевченко); Пострибала зайчиха підживитись (О. Словник української мови у 20 томах
- пострибати — Постриба́ти, -ба́ю, -ба́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пострибати — ПОСТРИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Почати пересуватися стрибками; підстрибуючи, попрямувати кудись. Замахала [Марина], Неначе крилами, руками, І пострибала через двір У поле, виючи, мов звір (Шевч., II, 1963, 121); Пострибала зайчиха підживитись (Коп. Словник української мови в 11 томах