1. Словник української мови Грінченка

почувати

Почува́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. почути, -чую, -єш, гл.

1) Слышать, услышать; узнать. Ой почувайте і повидайте, що на Вкраїні постало, що за Дашевом під Сорокою множество ляхів пропало. Мет. 399. Почула Єлизавета вітання. Єв. Л. І. 41. Почувши ж, що в огні спеклась, сказав: «Нехай їй вічне царство!» Котл. Ен. II. 5.

2) Чувствовать, почувствовать. Почув тепло козак. Греб. 376. Бий його дужче, щоб почув. Харьк. г.

3) Чуять, почуять. Почула душа, що смерть за плечима. Ком. Пр. № 1109. Ми весну почуєм та вп'ять помандруєм. Грин. III. 562.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. почувати — почува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. почувати — ПОЧУВАТИ – ВІДЧУВАТИ Почувати. 1. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. Вона в той час не почувала сорому перед матір’ю (І.Нечуй-Левицький); Наближаючись до хати, Соломія почувала невиразну тривогу (М. Літературне слововживання
  3. почувати — (що) мати на серці; (серцем) чути; (себе) ІД. чутися, почуватися, матися; (запах) відчувати; (лихо) передчувати, передбачати, чути наперед; (чуже горе) розуміти; (себе, ким) уважати <�мати> себе за; дк. ПОЧУТИ, (запах і п.) занюхати. Словник синонімів Караванського
  4. почувати — -аю, -аєш, недок., почути, -ую, -уєш, док. 1》 перех. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. 2》 перех. Сприймати зовнішній світ органами чуттів, відчувати що-небудь. || тільки недок., неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. почувати — ПОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. що. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. Він [М. Горький] з родиною так дбають за мене, так багато роблять для мене, що я почуваю гарячу вдячність (М. Словник української мови у 20 томах
  6. почувати — почува́ти себе́ бо́гом. Бути впевненим у своїх діях, маючи добру підготовку, міцні знання тощо. — Хоч ти, Єгипто, й механізатор широкого профілю, на всіх машинах богом почуваєш себе, але шануйся: ще один лівак — і вилетиш аж за космос! (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  7. почувати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  8. почувати — Почува́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. почувати — ПОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. перех. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. Він [М. Горький] з родиною так дбають за мене, так багато роблять для мене, що я почуваю гарячу вдячність (Коцюб. Словник української мови в 11 томах