почувати

ПОЧУВАТИ – ВІДЧУВАТИ

Почувати. 1. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. Вона в той час не почувала сорому перед матір’ю (І.Нечуй-Левицький); Наближаючись до хати, Соломія почувала невиразну тривогу (М.Коцюбинський); – Як ти себе почуваєш? – жалісливо питаю я в неї (Панас Мирний). 2. Те саме, що відчувати. [Анна:] Аж до Гори я не могла спинитись, І тільки стук загрозливий копит За спиною я близько почувала (І.Кочерга); – Я почуваю запах диму (Ю.Яновський); Хоч не все зрозуміла [Катря] як слід, проте почувала, що правда за вчителем (А. Головко).

Відчувати. Сприймати органами чуття, мати здатність сприймати, інтуїтивно передбачати щось; переживати якесь почуття. Приємно відчувати запах прілого листя і соснової смоли (С.Чорнобривець); Штукаренко йшов, але ніг під собою не відчував (С.Голованівський); Матроси не бачили берегів, але відчували їх близькість (В.Кучер); Вони обоє відчували однаково, що Семениха не втерпить та й стане йому дорікати (Лесь Мартович).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

почувати — почува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
почувати — (що) мати на серці; (серцем) чути; (себе) ІД. чутися, почуватися, матися; (запах) відчувати; (лихо) передчувати, передбачати, чути наперед; (чуже горе) розуміти; (себе, ким) уважати <�мати> себе за; дк. ПОЧУТИ, (запах і п.) занюхати. Словник синонімів Караванського
почувати — -аю, -аєш, недок., почути, -ую, -уєш, док. 1》 перех. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. 2》 перех. Сприймати зовнішній світ органами чуттів, відчувати що-небудь. || тільки недок., неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
почувати — ПОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. що. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. Він [М. Горький] з родиною так дбають за мене, так багато роблять для мене, що я почуваю гарячу вдячність (М. Словник української мови у 20 томах
почувати — почува́ти себе́ бо́гом. Бути впевненим у своїх діях, маючи добру підготовку, міцні знання тощо. — Хоч ти, Єгипто, й механізатор широкого профілю, на всіх машинах богом почуваєш себе, але шануйся: ще один лівак — і вилетиш аж за космос! (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
почувати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
почувати — Почува́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
почувати — ПОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. перех. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. Він [М. Горький] з родиною так дбають за мене, так багато роблять для мене, що я почуваю гарячу вдячність (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
почувати — Почува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. почути, -чую, -єш, гл. 1) Слышать, услышать; узнать. Ой почувайте і повидайте, що на Вкраїні постало, що за Дашевом під Сорокою множество ляхів пропало. Мет. 399. Почула Єлизавета вітання. Єв. Л. І. 41. Словник української мови Грінченка