1. Великий тлумачний словник сучасної мови

почувати

почува́ти

-аю, -аєш, недок., почути, -ую, -уєш, док.

1》 перех. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані.

2》 перех. Сприймати зовнішній світ органами чуттів, відчувати що-небудь.

|| тільки недок., неперех. Мати здатність сприймати зовнішній світ органами чуттів.

|| тільки недок., неперех. Виявляти у почуттях своє ставлення до сприйманого.

|| неперех. Відчувати достатність чого-небудь.

3》 перех. із спол. що. Відчувати наявність, настання чого-небудь.

|| Вірити в щось, інтуїтивно передбачати що-небудь.

4》 перех. із спол. що. Розуміти, усвідомлювати що-небудь.

|| ким, чим. Уважати себе або когось ким-, чим-небудь.

5》 перех. і неперех. Док. до чути 1).

6》 тільки недок., перех. із спол. що, фольк., рідко. Слухати, чути.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. почувати — почува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. почувати — ПОЧУВАТИ – ВІДЧУВАТИ Почувати. 1. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. Вона в той час не почувала сорому перед матір’ю (І.Нечуй-Левицький); Наближаючись до хати, Соломія почувала невиразну тривогу (М. Літературне слововживання
  3. почувати — (що) мати на серці; (серцем) чути; (себе) ІД. чутися, почуватися, матися; (запах) відчувати; (лихо) передчувати, передбачати, чути наперед; (чуже горе) розуміти; (себе, ким) уважати <�мати> себе за; дк. ПОЧУТИ, (запах і п.) занюхати. Словник синонімів Караванського
  4. почувати — ПОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. що. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. Він [М. Горький] з родиною так дбають за мене, так багато роблять для мене, що я почуваю гарячу вдячність (М. Словник української мови у 20 томах
  5. почувати — почува́ти себе́ бо́гом. Бути впевненим у своїх діях, маючи добру підготовку, міцні знання тощо. — Хоч ти, Єгипто, й механізатор широкого профілю, на всіх машинах богом почуваєш себе, але шануйся: ще один лівак — і вилетиш аж за космос! (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  6. почувати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  7. почувати — Почува́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. почувати — ПОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. перех. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. Він [М. Горький] з родиною так дбають за мене, так багато роблять для мене, що я почуваю гарячу вдячність (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. почувати — Почува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. почути, -чую, -єш, гл. 1) Слышать, услышать; узнать. Ой почувайте і повидайте, що на Вкраїні постало, що за Дашевом під Сорокою множество ляхів пропало. Мет. 399. Почула Єлизавета вітання. Єв. Л. І. 41. Словник української мови Грінченка