1. Словник української мови Грінченка

прикладати

Приклада́ти, -да́ю, -єш

сов. в. прикласти, -кладу́, -де́ш, гл.

1) Прикладывать, приложить. Тернове віття, верхи у руки бере-хапає, до серця козацького прикладав. АД. І. 109. То лях до корчми прихожає, да свиня ухо до корчми прикладає. Макс.

2) Примѣнять, примѣнить къ чему. (Дружки співають), прикладаючи пісню до матері. О. 1862. IV. 28.

3) Насмѣхаться, давать, дать насмѣшливыя прозвища. На їх будуть прізвища прикладать. Мил. 221.

4) Ревновать, приревновать. Жінка до свого чоловіка дівку прикладає. Балт. у. Такий неймовірний чоловік у мене, що до всякого мене прикладає. Уман. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикладати — приклада́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прикладати — (до очей) притуляти; (печатку) ставити, притискати; (до листа) додавати, долучати, г. залучати; (серце) ІД. вкладати душу; (руки) докладати чого; (слова) пристосовувати; (до жінки коханця) приписувати кому; (прикладки) ІД. Б. Словник синонімів Караванського
  3. прикладати — -аю, -аєш, недок., прикласти, -аду, -адеш, док., перех. 1》 Приставляти що-небудь впритул до чогось; притуляти. || Щільно притуляти що-небудь до тіла на тривалий час із лікувальною метою, іноді прив'язуючи. Прикладати п'явки. || чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прикладати — ПРИКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., що, рідко кого. 1. Приставляти що-небудь впритул до чогось; притуляти. Журба .. прикладає бінокль до очей, бачить її, бачить біля плеча характерну родимку (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. прикладати — підклада́ти (приклада́ти) / підкла́сти (прикла́сти) вогню́ до пече́ного. Погіршувати становище, ускладнювати що-небудь чимсь. — Казала ж тобі: не вір, не йди .. А таки поліз. Хома невірний! До печеного та ще огню підкладаєш!... Фразеологічний словник української мови
  6. прикладати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. прикладати — ПРИКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., перех. 1. Приставляти що-небудь впритул до чогось; притуляти. Журба.. прикладає бінокль до очей, бачить її, бачить біля плеча характерну родимку (Епік, Тв. Словник української мови в 11 томах