прикладати

ПРИКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., що, рідко кого.

1. Приставляти що-небудь впритул до чогось; притуляти.

Журба .. прикладає бінокль до очей, бачить її, бачить біля плеча характерну родимку (Г. Епік);

Поруч із великою діркою він продрав ще одну маленьку й приклав до неї око (П. Панч);

Їй було душно, .. і вона прикладала руку до шибки, щоб, нахолодивши, приложити до лиця (Панас Мирний);

// Щільно притуляти що-небудь до тіла на тривалий час з лікувальною метою, іноді прив'язуючи.

– Я його вилікую. Треба компрес на голову. До п'ят землі прикласти (О. Донченко);

Гошка тепер лежав на персидському м'якому диванчику і прикладав до голови горілчані компреси (Григорій Тютюнник);

Прикладати п'явки;

// чим. Кладучи що-небудь зверху на щось, притискати.

Не лише пан, пані і всі слуги позасипляли, як би їм хто каменем голову приклав, але навіть пси та й сторожа .. запала у глибокий сон (Н. Кобринська).

2. Кладучи, додавати що-небудь до чогось.

От маю Вас просити .. відіслати Гладиловичеві осю картку віршів, що тута прикладаю (Леся Українка);

Семениха сидить на скорчених під себе ногах і прикладає до ватри трісок (Марко Черемшина);

– Мій Семен хазяйновитий, – сказав старий і забрав з тарілки удовині гроші, приклав свої, кинув у капшук і оддав до рук Семенові (І. Нечуй-Левицький);

Вони разом написали листа, приклали до нього плівку з відбитком готового шва і всі дані про зварювання (В. Собко);

// Доповнювати розповідь, пісню і т. ін.

Не раз, було, до деяких пісень прикладає Ганна слова про своє горе (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Настя грала і серця прикладала до гри, бо то ж він сам просив її грати (Леся Українка).

3. у чому, до чого. Застосовувати що-небудь, виконуючи або здійснюючи щось.

– Що ж тепер робити. думаєте? .. – Не знаю й що. – Як! – знання свої в житті прикладайте (А. Тесленко);

Уявляю собі, як трудно такому видавцеві або редакторові, напр., альманаху – прикласти той принцип до діла (М. Коцюбинський);

Прийшовши на завод, вони хочуть прикласти їх [нові методи] до всього, на що потрапляв їх погляд (Ю. Шовкопляс);

– Ви подивіться – он у мене лежать книжки і плани. Скільки хитрощів і вміння треба було мені прикласти, щоб зібрати їх усіх докупи! (Ю. Яновський).

4. Знаходячи відповідність, пристосовувати що-небудь до когось, чогось.

“Моя жінка вільна розпоряджувати своїм часом, як хоче”, – говорив він бувало і широко прикладав се правило до самого себе (Леся Українка);

Слово “безсмертя”, яке ми частенько прикладаємо до тих чи інших явищ мистецтва, – звичайно, лише умовність (М. Рильський);

По відношенню до давніх російських пам'яток критерій “літературності”, який застосовується до явищ нової літератури, далеко не завжди можна прикласти (з наук. літ.);

Не про все в сьогоднішній газеті вичитаєш. А коли і вичитаєш або почуєш підходяще, то ще треба до свого, сільського, прикласти (С. Журахович);

// до кого, розм. Стверджувати наявність близьких стосунків з ким-небудь.

[Марина:] Якось непристойно: Никодим з двору і я з двору. Та ще той Франц там, щоб не подумали, що я за ним, і так його до мене справді прикладають (І. Карпенко-Карий);

Такий неймовірний чоловік у мене, що до всякого мене прикладає (Сл. Б. Грінченка).

5. також без дод., діал. Говорити що-небудь доречне в певній ситуації примовками, приказками і т. ін.

[Горпина:] Та й уміє ж [Гострохвостий] тобі прикласти й приказати – незгірше, як наша Єфросина. Ще й недавно познайомились з Єфросиною, а вже перейняли од неї язичка... (І. Нечуй-Левицький);

// Плачучи, промовляти що-небудь.

Дитина кричить у колисці, а вона собі по коморі тужить та прикладає (Ганна Барвінок);

// зневажл. Вигадувати що-небудь на когось, насміхаючись.

“Невисока [дівчина], – каже [Хведір], – худощока, на п'яті більмо, зашморгом дивиться, навзаводи сміється, ноги – хоч палі бий, на шиї хоч обіддя гни”, – так як почне, як почне прикладати такого, що й написати вже не можна, то так і покотишся з реготу (Г. Хоткевич);

[Іван:] От добре моєму побратимові Семенові, що йому й на думку не спада женитись! [Семен:] От чортів парубок, яке приклав! (М. Кропивницький);

// зневажл. Обзивати кого-небудь якось.

“Рудий шершень! Зизоока звірюка! Голомоза мацапура!” Звісно, жінка, то вже до ладу прикладе... (Марко Вовчок);

– Хоч я, по-вашому, й дура, хоч яке хочете ще ймення прикладайте, я не озьму [візьму гроші] (Г. Квітка-Основ'яненко);

// кому. Вигадувати яке-небудь пестливе ім'я або якесь прізвисько на когось.

Пилипко її справді втішив. Не було тих любих назвів [назв], щоб вона йому не прикладала (Панас Мирний);

Її чоловік .. любив прикладати смішні прізвища сусідам (І. Нечуй-Левицький).

(1) Приклада́ти / прикла́сти па́льця, іст. – замість підпису залишати слід на папері від пальця, вмоченого в чорнило.

Мов до причастя, схиляючи голови, люди підходили до приговору, .. ставили хрестик чи прикладали пальця і полегшено зітхали, неначе після важкої роботи (М. Стельмах);

(2) Приклада́ти / прикла́сти печа́тку (печа́ть) – те саме, що Ста́вити / поста́вити печа́тку (див. ста́вити);

(3) Приклада́ти / прикла́сти ру́ку до кашке́та (ша́пки і т. ін.):

а) відповідним жестом вітати кого-небудь або прощатися з кимсь (перев. у військових).

– Дві пари білизни, дводенний запас харчів. Явка без запізнень. Можете йти. Дорош приклав руку до картуза, зробив поворот і пішов до дверей (Григорій Тютюнник);

б) відповідним жестом виражати пошану в певних ситуаціях (перев. у військових).

Раптом він [поліцай] встав, приклав руку до кепі й застиг так (М. Коцюбинський);

Той .. послужливо приклав до шапки руку і трохи нахилився із сідла, готовий слухати, що йому скажуть (Григорій Тютюнник);

(4) Прикла́сти до уст (вуст) па́лець – те саме, що Покла́сти па́лець на уста́ (див. покла́сти¹).

– Хто тут? – придушеним голосом промовив Андрій, схопившись одразу за зброю. У відповідь на це примара приклала палець до вуст і, здавалося, благала мовчати. – Чш... (О. Довженко).

◇ (5) Приклада́ти (підклада́ти) / прикла́сти (підкла́сти) вогню́ (огню́) до пече́ного (до жа́ру), перев. чим – погіршувати становище, збільшувати неприємність, нещастя, посилювати біль, переживання і т. ін.

– Казала ж тобі: не вір, не йди .. А таки поліз. Хома невірний! До печеного та ще огню підкладаєш! (Панас Мирний);

До лиха – та ще лихо; до печеного – та ще вогню прикладають [люди]... (Панас Мирний);

Якби Василь знав, що в ці роки коїлося в серці Лукії, то співанкою не прикладав би до жару вогню (С. Чорнобривець);

(6) Приклада́ти / прикла́сти си́лу (пра́цю, ру́ки і т. ін.) – те саме, що Доклада́ти / докла́сти [свої́х] рук (див. доклада́ти).

Молодим, гарячим серцям було куди прикласти свою силу, енергію (з наук.-попул. літ.);

В стіжках стояло жито.., до котрого вони [Карпо і Мотря] приклали більше праці, ніж батько та мати (І. Нечуй-Левицький);

(7) Прикла́сти (приложи́ти) ро́зум – зрозуміти, збагнути.

Кривоніс думав і не міг прикласти розуму, де б дістав її [Ярину] Єремія в поході? (П. Панч);

Стояв-стояв пан Уласович довгенько і розуму не приложить, що йому теперечки [тепер] на світі й робити! (Г. Квітка-Основ'яненко);

(8) Ума́ (ро́зуму, голови́ [нія́к] і т. ін.) не прикла́сти (не приложи́ти, рідко не зібра́ти) – не змогти зрозуміти, збагнути, знайти або розв'язати, вирішити що-небудь.

– Ніяк голови не прикладу, де ти міг сало дістати? (М. Стельмах);

Кривоніс думав і не міг прикласти розуму, де б дістав її [Ярину] Єремія в поході? (П. Панч);

– І чого ви полізли до нас, ума не прикладу? У вас же своя ланка, свої буряки (В. Кучер);

Радились люди .. що їм у такій біді робити? Радяться і ума не зберуть (Г. Квітка-Основ'яненко);

Стояв-стояв пан Уласович довгенько і розуму не приложить, що йому теперечки на світі робити (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Олекса:] Я ума не приложу, що тут коїлось? (І. Карпенко-Карий);

Хоч до ра́ни (до боля́чки, до зубі́в і т. ін.) клади́ (приклада́й, притуля́й і т. ін.) / приклади́ (притули́) див. кла́сти.