1. Словник української мови Грінченка

приспівувати

Приспівувати, -вую, -єш

сов. в. приспіва́ти, -ва́ю, -єш, гл.

1) Припѣвать, припѣть. Котл. Н. П. 391. Теща дитя колихала і дитині приспівам: «люлю, люлю, татарчатко!» АД. І. 288. Нехай лишень сядуть за стіл, уже не я буду, щоб не приспівала йому: «Старший боярин як болван.» Кв. А вона сама грає і приспівує. Рудч. Ск. і. 160. приспівувати парубка дівчині. Называть ихъ имена вмѣстѣ въ пѣснѣ. МУЕ. III. 11, 12.

2) Упустить, утратить изъ за пѣнія. Да ти, дівко, свою долю у п'ятінку приспівала и т. д. (Чуб. V. 602), — см. приснідати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приспівувати — приспі́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. приспівувати — див. співати Словник синонімів Вусика
  3. приспівувати — -ую, -уєш, недок., приспівати, -аю, -аєш, док. 1》 тільки недок., неперех. Співом, піснею супроводжувати якусь дію. 2》 перех. Співати тихо, напівголосно; наспівувати. 3》 тільки недок., неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приспівувати — ПРИСПІ́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. тільки недок. Співом, піснею супроводжувати якусь дію. Приспівує старий, косить, кладе горами покоси (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. приспівувати — НАСПІ́ВУВАТИ (співати тихо, напівголосно), ПРИСПІ́ВУВАТИ, МУГИ́КАТИ розм., КУРНИ́КАТИ розм., КУРГИ́КАТИ діал. (стиха, невиразно, собі під ніс). Пливе Данько, спокійно похитуючись на верблюді, наспівує (О. Гончар); "Не сама я йду, А ведуть мене... Словник синонімів української мови
  6. приспівувати — ПРИСПІ́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. тільки недок., неперех. Співом, піснею супроводжувати якусь дію. Приспівує старий, косить, кладе горами покоси (Шевч. Словник української мови в 11 томах