прогуркотіти
Прогуркоті́ти, -чу́, -ти́ш
гл. Прогремѣть.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прогуркотіти — прогуркоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- прогуркотіти — -очу, -отиш і прогуркотати, -очу, -очеш, док. 1》 Підсил. до прогуркати. 2》 З гуркотом пройти, проїхати і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прогуркотіти — ПРОГУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПРОГУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док. 1. Підсил. до прогу́ркати. Прогуркотів грім близького дощу (Ю. Яновський); Біля редуту зав'язався бій, над полем прогуркотіли перші гарматні постріли (П. Кочура); * Образно. Ніч прогуркоче. Словник української мови у 20 томах
- прогуркотіти — ПРОГУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПРОГУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док. 1. Підсил. до прогу́ркати. Прогуркотів грім близького дощу (Ю. Янов., II, 1958, 175); Біля редуту зав’язався бій, над полем прогуркотіли перші гарматні постріли (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах