1. Словник української мови Грінченка

промовляти

Промовля́ти, -ляю, -єш

сов. в. промовити, -влю, -виш, гл. Говорить, проговорить, сказать. Ой дівчинонька стиха промовляє, мене молодого як по серденьку крає. Лукаш. 128. Струна струні промовляє: нема краю тихому Дунаю. Чуб. V. 343. Стиха словами промовляє. ЗОЮР. І. 208. Дрібні сльози роню, слова не промовлю. Мет. Ой вийди, вийди, як виходила, промов словечко, як говорила. Чуб. V.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промовляти — промовля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. промовляти — Промовля́ти. Виступати з промовою. Потім промовляли деякі ґазди, а в кінци д. Лисинецкий, котрий повитав нову читальню в іліени молодіжи (Б., 1895, 5, 2) // пол. przemawiać — 1) виступати з промовою, виголошувати промову, 2) промовляти, звертатися (до когось). Українська літературна мова на Буковині
  3. промовляти — Говорити, казати, проказувати, ур. ректи; (до кого) звертатися, апелювати, адресуватися; (до серця) зворушувати що; (на користь) свідчити; (перед ким) держати річ, виступати, виголошувати промову; док. ПРОМОВИТИ, видобути <�здобутися на> слово. Словник синонімів Караванського
  4. промовляти — див. говорити Словник синонімів Вусика
  5. промовляти — -яю, -яєш, недок., промовити, -влю, -виш; мн. промовлять; док. 1》 перех. і без додатка, рідко неперех. Говорити, проказувати що-небудь уголос, часом звертаючись до когось; усно висловлювати думки. || до кого – чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. промовляти — ПРОМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОМО́ВИТИ, влю, виш; мн. промо́влять; док. 1. що і без прям. дод. Говорити, проказувати що-небудь уголос, часом звертаючись до когось; усно висловлювати думки. І заплакала Ярина, Як тая дитина. Словник української мови у 20 томах
  7. промовляти — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  8. промовляти — ПРОМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОМО́ВИТИ, влю, виш; мн. промо́влять; док. 1. перех. і без додатка, рідко неперех. Говорити, проказувати що-небудь уголос, часом звертаючись до когось; усно висловлювати думки. І заплакала Ярина, Як тая дитина. Словник української мови в 11 томах