1. Словник української мови Грінченка

пропадати

Пропада́ти, -да́ю, -єш

сов. в. пропасти, -паду́, -деш, гл.

1) Пропадать, пропасть, исчезать, исчезнуть. Що з воза впало, то пропало. Ном. Город Буша зовсім з людьми пропав. Стор. МПр. 162. Згадай лихо — то й байдуже, минулось, пропало. Шевч. 34.

2) Погибать, погибнуть; издыхать, издохнуть. Не спитаю, щоб не знали, за що пропадаю. Шевч. 175. Хто що кому винен, най пропаде з світа. Чуб. Дай чого їсти, а то пропаду з голоду. Рудч. Ск. І. І. Вовки як ухопили тут вовка, розірвали і пропав бідний. Рудч. Ск. І. 6.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пропадати — пропада́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пропадати — Губитися, ЗНИКАТИ, запропадати, іти за водою <�вітром, на марне>; (довго) бути відсутнім; (де) перебувати, бути; (- сніг) РОЗТАВАТИ, (- звуки) завмирати; (до часу) ГИНУТИ; (без діла) лежати; (у біді) терпіти скруту; (в тюрмі) КАРАТИСЯ, страждати... Словник синонімів Караванського
  3. пропадати — див. зникати Словник синонімів Вусика
  4. пропадати — -аю, -аєш, недок., пропасти, -паду, -падеш; мин. ч. пропав, -пала, -пало; док. 1》 Загублюватися, втрачатися через недбалість, недогляд, крадіж і т. ін. || перев. недок., у сполуч. із запереч. част. не. Не зникати, бути весь час у наявності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пропадати — ПРОПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПА́СТИ, паду́, паде́ш; мин. ч. пропа́в, па́ла, ло; док. 1. Загублюватися, втрачатися через недбалість, недогляд, крадіж і т. ін. У казармі почала пропадати одежа: в одного вкрали сорочки, у другого свиту (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пропадати — де на́ше (ва́ше, його́ і т. ін.) не пропада́ло (не пропада́є). Уживається для вираження чиєїсь готовності зазнати збитків, утрат і т. ін. — Де його не пропадало! Він подарує борг і Карпцю, і Підіпригорі, аби лише вони відмовились від його землі (М. Фразеологічний словник української мови
  7. пропадати — БУ́ТИ (про перебування когось де-небудь), ПЕРЕБУВА́ТИ, ЗНАХО́ДИТИСЯ рідко, ВИТА́ТИ книжн., заст.; БУВА́ТИ (про тимчасове неодноразове перебування); ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу; тільки недок. — бувати час від часу); ПРОПАДА́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  8. пропадати — ПРОПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПА́СТИ, паду́, паде́ш; мин. ч. пропа́в, па́ла, ло; док. 1. Загублюватися, втрачатися через недбалість, недогляд, крадіж і т. ін. У казармі почала пропадати одежа: в одного вкрали сорочки, у другого свиту (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах