пропадати

пропада́ти

-аю, -аєш, недок., пропасти, -паду, -падеш; мин. ч. пропав, -пала, -пало; док.

1》 Загублюватися, втрачатися через недбалість, недогляд, крадіж і т. ін.

|| перев. недок., у сполуч. із запереч. част. не. Не зникати, бути весь час у наявності.

2》 Бути відсутнім якийсь час.

|| Іти куди-небудь, вирушати звідкись, не повертаючись назад.

|| тільки недок. Перебувати де-небудь, бути у когось якийсь час або час від часу.

3》 Зникати з поля зору, робитися невидимим; щезати.

|| Стікаючи куди-небудь, зникати з поля зору (про воду).

|| Танучи, зникати (про сніг).

4》 Зовсім затихати, робитися нечутним (про звуки).

5》 Безповоротно втрачатися.

|| Зникати, втрачатися внаслідок хвороби, старіння і т. ін. (про силу, здоров'я тощо).

|| Утрачати свіжість, привабливість.

|| Зникати, псуватися під впливом чого-небудь (про сон, апетит, спокій, гарний настрій тощо).

|| Утрачати спокій, захопившись, перейнявшись чим-небудь.

|| Переставати виділятися (про материнське молоко).

6》 Гинути (звичайно передчасно) від нещасного випадку, внаслідок убивства, вмирати від хвороби, катувань і т. ін. (про людей та інші живі істоти).

|| Псуватися, засихати, в'янути або зовсім гинути від надлишку чи нестачі вологи, внаслідок захворювання, від шкідників і т. ін. (про рослини).

|| Гинути внаслідок перезрівання (про злакові культури, плоди фруктових дерев, ягідних кущів і т. ін.).

|| Ставати непридатним для вжитку, використання.

|| перев. недок. Залишатися без використання.

7》 Перебувати або опинятися в скрутному чи безвихідному становищі, яке загрожує катастрофою, загибеллю і т. ін.

|| тільки док., у сполуч. із запереч. част. не. Зуміти добре влаштуватися в житті, досягти бажаної мети і т. ін.

|| Під впливом життєвих обставин або через безвілля морально опускатися, переставати дотримуватися загальноприйнятих норм у поведінці, діяльності і т. ін.

|| Нидіти, страждати, мучитися в неволі, тюрмі і т. ін.

|| Знемагати від нудьги, журби (перев. викликаної самотністю або нецікавим чи обтяжливим оточенням).

|| Будучи загарбаним, поневоленим, занепадати.

Все пропало — хтось потрапив у безнадійне, безвихідне становище.

Не все [ще] пропало — а) хтось сподівається вийти з безнадійного, безвихідного або скрутного становища; б) хтось хоче вірити у можливість виходу когось іншого з безнадійного або скрутного становища.

8》 перев. недок. Жити нужденно, надголодь, терпіти нестатки, злидні; злидарювати.

|| Знемагати в наймах, від підневільної праці і т. ін.

9》 Зводитися нанівець (про працю, зусилля і т. ін.).

|| у сполуч. зі сл. даром і запереч. част. не. Приносити кому-небудь користь.

|| Минати марно, без користі для кого-небудь, не приносити комусь задоволення (про час).

|| Не здійснюватися, не вдаватися з яких-небудь причин (про план, задум і т. ін.).

10》 тільки недок., за ким, розм. Кохаючи, побиватися за ким-небудь.

|| Маючи ідеал, пориватися, прагнути до нього.

11》 розм., рідко. Бути більше непотрібним.

Бодай ти (він, вона і т. ін.) пропав (пропала, пропало і т. ін.) лайл. — а) уживається як проклін на адресу кого-, чого-небудь; б) (тільки зі сл. воно) уживається як вираз, що передає досаду, гнів із приводу чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пропадати — пропада́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пропадати — Губитися, ЗНИКАТИ, запропадати, іти за водою <�вітром, на марне>; (довго) бути відсутнім; (де) перебувати, бути; (- сніг) РОЗТАВАТИ, (- звуки) завмирати; (до часу) ГИНУТИ; (без діла) лежати; (у біді) терпіти скруту; (в тюрмі) КАРАТИСЯ, страждати... Словник синонімів Караванського
  3. пропадати — див. зникати Словник синонімів Вусика
  4. пропадати — ПРОПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПА́СТИ, паду́, паде́ш; мин. ч. пропа́в, па́ла, ло; док. 1. Загублюватися, втрачатися через недбалість, недогляд, крадіж і т. ін. У казармі почала пропадати одежа: в одного вкрали сорочки, у другого свиту (І. Словник української мови у 20 томах
  5. пропадати — де на́ше (ва́ше, його́ і т. ін.) не пропада́ло (не пропада́є). Уживається для вираження чиєїсь готовності зазнати збитків, утрат і т. ін. — Де його не пропадало! Він подарує борг і Карпцю, і Підіпригорі, аби лише вони відмовились від його землі (М. Фразеологічний словник української мови
  6. пропадати — БУ́ТИ (про перебування когось де-небудь), ПЕРЕБУВА́ТИ, ЗНАХО́ДИТИСЯ рідко, ВИТА́ТИ книжн., заст.; БУВА́ТИ (про тимчасове неодноразове перебування); ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу; тільки недок. — бувати час від часу); ПРОПАДА́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. пропадати — ПРОПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПА́СТИ, паду́, паде́ш; мин. ч. пропа́в, па́ла, ло; док. 1. Загублюватися, втрачатися через недбалість, недогляд, крадіж і т. ін. У казармі почала пропадати одежа: в одного вкрали сорочки, у другого свиту (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. пропадати — Пропада́ти, -да́ю, -єш сов. в. пропасти, -паду́, -деш, гл. 1) Пропадать, пропасть, исчезать, исчезнуть. Що з воза впало, то пропало. Ном. Город Буша зовсім з людьми пропав. Стор. МПр. 162. Згадай лихо — то й байдуже, минулось, пропало. Шевч. 34. Словник української мови Грінченка