пропадати

ПРОПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПА́СТИ, паду́, паде́ш; мин. ч. пропа́в, па́ла, ло; док.

1. Загублюватися, втрачатися через недбалість, недогляд, крадіж і т. ін.

У казармі почала пропадати одежа: в одного вкрали сорочки, у другого свиту (І. Нечуй-Левицький);

Книжки дорогою пропали, а лист прийшов дуже пізно (Леся Українка);

Павло зліз із печі і став зазирати то під стіл, то під піл, то попід лави. – Чого шукаєш?.. – Чоботи десь пропали (Григорій Тютюнник);

// перев. недок., у сполуч. із запереч. част. не. Не зникати, бути весь час у наявності.

Добро не пропадає, а зло умирає (прислів'я);

Не пропадає ніщо без останку: всі речі, розпавшись, Тільки вертаються знов до запасів матерії вічних (М. Зеров).

2. Бути відсутнім якийсь час.

Він дедалі робився усе смутніший та смутніший, став часто пропадати на цілу ніч... (Панас Мирний);

Мати увійшла в хату, гримнула: – Шатаєшся там, шибенику, пропадаєш цілими днями, ось я тобі віника всучу (М. Чабанівський);

// Іти куди-небудь, вирушати звідкись, не повертаючись назад.

Кладільник Петро зник з Махнівки, подавальники десь пропали (І. Нечуй-Левицький);

Напередодні свят налагодив [Остап] косу, харчів торбу та й пропав з дому (А. Головко);

// тільки недок. Перебувати де-небудь, бути у когось якийсь час або час від часу.

Ми довго в морі пропадали, Прийшли в Дар'ю, на якор стали (Т. Шевченко);

Гуща часто десь пропадав. Повертався заболочений весь, мокрий, але веселий (М. Коцюбинський);

У Андріяна тепер і пропадав цілими днями Кирило (А. Хижняк);

Хоча б раз запитала [жінка], де це я вечорами пропадаю, і то легше було б мені на серці! (Ірина Вільде).

3. Зникати з поля зору, робитися невидимим; щезати.

Стежка лагідно здіймалася вгору і пропадала місцями в густих лопухах (М. Коцюбинський);

Вгорі кружляв хижокрилий половик, піднімався високо, бив крилами, закручував щораз менші круги й пропадав у хмарах (Н. Кобринська);

Поїзд рвонувся після третього дзвінка й пропав на далеких рейках (Ю. Яновський);

// Стікаючи куди-небудь, зникати з поля зору (про воду).

То пропаде вода між камінням і вурчить десь в глибині, то знов вискочить, засміється (Г. Хоткевич);

// Танучи, зникати (про сніг).

Де ще дуже в холодку зостався сніжочок, так і той усе потроху пропадав (Г. Квітка-Основ'яненко);

У вас холоди, а у нас нині відлига, мокро страх, слизько, сніг пропадає (М. Коцюбинський).

4. Зовсім затихати, робитися нечутним (про звуки).

Гомін бою затихав, віддаляючись за Данелевські горби, огортався синьою млою, пропадав (Григорій Тютюнник);

Отаман сміється лукаво, пропадає в тумані той сміх... (В. Сосюра);

Він хотів крикнуть на всі легені, щоб луна покотилась з гори на гору аж до крайнеба, .. але раптом почув, що його голос пропав би у сих просторах, як комариний писк... (М. Коцюбинський).

5. Безповоротно втрачатися.

[Старшина первий:] Купили хріну, треба з'їсти; плачте, очі, хоч повилазьте: бачили, що куповали [купували]; грошам не пропадать! (Т. Шевченко);

Що з воза впало, то вже пропало (прислів'я);

[Xрапко (сам):] Якби уважив на сльози [молодиці] – пропали б мої 200 рублів з процентом, а то грошики дома будуть (Панас Мирний);

// Зникати, втрачатися внаслідок хвороби, старіння і т. ін. (про силу, здоров'я тощо).

По-старому возив Матвій залізні цебра у ливарні, але з кожним тижнем почував, що сила пропадає (Мирослав Ірчан);

Блискучі карі очі наче погасли, лице постарілось, рум'янець пропав (І. Нечуй-Левицький);

Був я трохи спочив на селі літом – та як вернувся додому та вскочив одразу у всякий клопіт та працю, так здоров'я й пропало (М. Коцюбинський);

// Утрачати свіжість, привабливість.

Бачив я, .. Як ту вродницю [вродливицю] побідну Лихо заїдало. Й молоде та пишне тіло Дарма пропадало (Я. Щоголів);

– Хіба ж усі хороші йдуть за паничів..? .. Буде хороша, як тая квітка, а таки йде за хлібороба; і у полі з ним робить, і дома порається, і краса її не пропала (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Зникати, псуватися під впливом чого-небудь (про сон, апетит, спокій, гарний настрій тощо).

Царем увійти, царем глянути і, як цар, покорити. Але уявляв собі [Юріштан] погляд Катерини в сю хвилю... Як вона скине здивовано-іронічними очима і кутиком уст посміхнеться... Пропадала вся охота Юрішкова при сій гадці (Г. Хоткевич);

Хай горять, я палю їх свідомо, і з трояндами цими нехай пропадають сумніви, утома й марних сліз непотрібний одчай (В. Сосюра);

Все обридло, надоїло, – І пропав благий спокій (І. Франко);

З долею битися – Сон пропаде... (Леся Українка);

// Утрачати спокій, захопившись, перейнявшись чим-небудь.

– З малих літ, ще як перший “Фордзон” в'їхав у село, отоді я пропав, дівчата. Якби не той перший трактор, давно вже був би десь завгаром (О. Гончар);

// Переставати виділятися (про материнське молоко).

– Ти не журись, бо од журби молоко в грудях пропадає (Грицько Григоренко);

Дитинка народилася маленька й кволенька, не сподівалися, що вона й виживе. До того ж, у Варвари пропало молоко (Л. Первомайський);

Ощенилася породиста сучка Гарецького, але в неї пропало молоко (П. Кочура).

6. Гинути (звичайно передчасно) від нещасного випадку, внаслідок убивства, вмирати від хвороби, катувань і т. ін. (про людей та інші живі істоти).

Пан, вернувшись, занедужав. Стогне, пропадає (Т. Шевченко);

– Пан наробив нами, надурив з нас... А нам хіба з голоду пропадати? (Панас Мирний);

[Конецпольський:] Та ти ж пропадеш! Такий молодий, хоробрий, у тебе жінка, і син, кажеш, є маленький. Саво, мені тебе жалко. Пожалуй сім'ю свою! (М. Костомаров);

А вчора знов: найкращий віл пропав!.. Та ще хоч би як там пропав, а то задавився (Б. Грінченко);

– Не тямлю собі і не знаю, як я опинивсь у холодній .. і там трохи не пропав, не ївши, не пивши (Г. Квітка-Основ'яненко);

Він узяв руки зв'язані Давидові й потяг догори, надавивши одною ногою на плечі. Стиха, дужче. Давид ахнув і застогнав. Попустив Тягнирядно. – Ну, що ж, Давиде, оце ж так до світу будемо. Доки не пропадеш (А. Головко);

Застеля дерева Сивий дим, Щоб пропала гусінь Назавжди (Г. Бойко);

// Псуватися, засихати, в'янути або зовсім гинути від надлишку чи нестачі вологи, внаслідок захворювання, від шкідників і т. ін. (про рослини).

Далі у дворі повз будинки в'яне ріденька травиця та чубок .. деревців пропадає (Марко Вовчок);

Дерево в корі швидко пропадає: черва його точить (В. Гжицький);

– Пропав хліб по долинах, а решта погнила, бо дощі йшли два тижні, і не можна було хліба висушити (І. Нечуй-Левицький);

Пропали парості, та не пропав корінь (Панас Мирний);

Трави пропали, Хліб погорів... [під час посухи] (Микола Чернявський);

// Гинути внаслідок перезрівання (про злакові культури, плоди фруктових дерев, ягідних кущів і т. ін.).

– Тут [у лісі] ніщо не сміє пропасти! Ні лісковий горіх, ні малина, ні гриб... (М. Томчаній);

[Хоменко:] Пропаде просо! Перестигне і потече як вода (З. Мороз);

// Ставати непридатним для вжитку, використання.

Йому більше вже хотілося хмар і дощу, ніж сонця. Чорт бери сіно, нехай пропадає!.. (М. Коцюбинський);

– Набрав [Вихтір] повні міхи води і давай грати... Ну, думали [хлопці], пропала гармошка. А він висушив її, почаклував над нею, пошептав, помацав, – і знову заспівала в його руках (Григорій Тютюнник);

Завдяки своїй твердості букові скрині не пропали за століття (з наук. літ.);

// перев. недок. Залишатися без використання.

– Даремно земля пропадає, – а ми б [кріпаки] її, як квітку ту, причепурили... (Панас Мирний);

Він замислюється про цю силу [води], що од якоїсь там палеозойської ери і до цього часу пропадає не використана (М. Трублаїні);

– Спите тут, не вишукуєте. Стільки морської трави пропадає по узбережжю, а в них худоба дохне! (О. Гончар).

7. Перебувати або опинятися в скрутному чи безвихідному становищі, яке загрожує катастрофою, загибеллю і т. ін.

– Люди добрі, – благала Соломія, стоячи на колінах, – змилуйтеся, прийміть нас до хати... Ви ж бачите – пропадаємо (М. Коцюбинський);

Каже зайчик-побігайчик: – Пропадаю, Бо учора Біля бору Сталось горе – Гнав мене Лис І у поле, І у ліс, Загубив я шапку, Покалічив лапку (М. Стельмах);

От-от бугай настигне; от-от простромить рогом наскрізь Максимову спину... Аж ось і тин від генеральського двору – нікуди бігти... пропав Максим!.. (Панас Мирний);

І вже робітник наближається до нього, впевнено відбирає револьвер з закляклої руки. Пропав! В ораторових очах порожнеча (О. Довженко);

// тільки док., у сполуч. із запереч. част. не. Зуміти добре влаштуватися в житті, досягти бажаної мети і т. ін.

В кого він тільки вдався такий? В кого ж, як не в батька. І в Гната добрішає й добрішає серце до свого норовистого чуприндиря. Цей не пропаде на світі (М. Стельмах);

// В силу життєвих обставин або через безвілля морально опускатися, переставати дотримуватися загальноприйнятих норм у поведінці, діяльності і т. ін.

– А що, Нечипоре?.. Хіба хочеш так пропасти, як і батько твій? Так пропадай же собі як знаєш, а я знаю, що поки я жива, так не дам тобі волі шлятися та п'янствувати (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Палажка:] От хоч возьми Хвеньку: зовсім з пуття збилася; так і пропаде! (Панас Мирний);

– Пропадеш, хлопче, як потягнешся за совістю свого тата. Не доведе він тебе до добра. Маму, свою маму слухай: вона мучениця у вас (М. Стельмах);

– Пропав чоловік!.. Ніколи ж такого не було, а це на тобі. – Де він так набрався? (Григорій Тютюнник);

// Томитися, страждати, мучитися в неволі, тюрмі і т. ін.

– Єсть у мене брат єдиний У неволі вражій! У Криму десь пропадає (Т. Шевченко);

– Який же козак з того, хто кинув у біді товариша? Кинув його, як собаку, пропадати на чужині? – гукнув Тарас, звертаючись до запорожців (О. Довженко);

– Наш прямий обов'язок громади – захищати своїх членів. Бо це з кожним з нас може трапитись: купив, а воно крадене. І що ж, безневинно пропадати? (А. Головко);

[Андрій:] Ні, я не можу розрізнитися з тобою, нехай умру в ярмі, пропаду у кормизі, а тебе не покину!.. (М. Кропивницький);

// Знемагати від нудьги, журби (перев. викликаної самотністю або нецікавим чи обтяжливим оточенням).

– Чи так, чи інак, а ми не дамо вам пропадати з нудьги; ми витягнемо ваших дам з затвору, .. заведемо танці, .. пікніки, – говорив другий молодий офіцер Погожаєв (І. Нечуй-Левицький);

– Коли б не божий чоловік, то довелось би з нудьги пропасти між плаксивим бабством. Той, спасибі йому, розважить таки інколи душу козацькою піснею та й на божий мир дивиться по-людськи (П. Куліш);

По весіллі Гнат став наче спокійнішим. Він чув, що йому треба рятуватись, щоб не пропасти з туги, що ввесь його рятунок у праці (М. Коцюбинський);

// Будучи загарбаним, поневоленим, занепадати.

Як розбитий човен безталанний Серед жовтих пісків погибає, Так чудовий сей край богоданний У неволі в чужих пропадає (Леся Українка).

8. перев. недок. Жити нужденно, надголодь, терпіти нестатки, злидні; злидарювати.

Сама жила – пропадала, в колгосп пішла – заможна стала (прислів'я);

Мужики без землі пропадають, А дворяни ще й раді тому, Що дешевше вони наймають Мужиків на роботу свою (з народної пісні);

// Знемагати в наймах, від підневільної праці і т. ін.

– Живуть [люди], ходять собі, на божий світ дивляться, а я отут над чужою роботою пропадаю (Марко Вовчок);

А не схочеш, мамо, встати, Так одна сирітці річ: В чередничках пропадати Літо й осінь, день і ніч (Я. Щоголів).

9. Зводитися нанівець (про працю, зусилля і т. ін.).

– Голодна [земля] не хоче родити. А що вродила, все забрав пан. – Пропада твоя праця... А на той рік знов ідеш до пана, сам себе дуриш... (М. Коцюбинський);

Бодай тебе, Ївго, з твоєю правдою! Наробила була сим словом такого, що трохи вся твоя праця не пропала (Г. Квітка-Основ'яненко);

Поглядають усі на Чорногору – чи не суне звідти несподіваною хмарою, чи не пропала робота цілого дня (Г. Хоткевич);

// у сполуч. зі сл. даром і запереч. част. не. Приносити кому-небудь користь.

– Ні, ні, дядьку Мусію, нема про це що й казати!.. Тяжкі уроки даром не пропадають (А. Головко);

Ці думки, мрії і роздуми не пропадали для хлопця даром (І. Сенченко);

// Минати марно, без користі для кого-небудь, не приносити комусь задоволення (про час).

Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть, чорні брови Од вітру линяють... Нащо ж мені краса моя, Коли нема долі? (Т. Шевченко);

– Вся ж зима з довгими ночами пропадала задарма. Звечора було як заляжеш спати, то аж боки заболять до ранку (Г. Коцюба);

– Коли вже не поїхали на сьогодні нікуди, пропав у вас вечір, так нехай пропадає до кінця (Г. Хоткевич);

// Не здійснюватися, не вдаватися з яких-небудь причин (про план, задум і т. ін.).

Зараз такий йде дощ, як з відра. Гримить. Невже пропало гуляння? (М. Коцюбинський);

Взяти рів тепер було – “раз плюнути”. А от Корнюху згребти, – ще хто зна. Добре, як до рукопашної дійде, а як зарані втечуть? Пропала вся справа (А. Головко).

10. тільки недок., за ким, розм. Кохаючи, побиватися за ким-небудь.

Я його од першого разу покохала. Вже я з того весілля за ним пропадаю (Марко Вовчок);

Максимиха добре знала, як її сестра пропадала за сусідським парубком, та старі й чути про це не хотіли (Н. Кобринська);

// Маючи ідеал, пориватися, прагнути до нього.

Як на злість, усе їй подобалося в того смішного дивака: і його ріст (сама маленька, пропадала за чоловіками високого росту), і його засмагле .. обличчя (Ірина Вільде).

11. розм., рідко. Бути більше непотрібним.

Як сніг упаде, то й пастух пропаде; як сніг розтане, то й пастух устане (прислів'я).

◇ [Або́ (чи, хоч)] пан або́ (чи, хоч) пропа́в див. пан;

Бе́звісти зни́кнути (пропа́сти) див. зника́ти;

Бода́й (неха́й) вони́ [всі] посли́знуть (пропаду́ть)! <�Бода́й (щоб) вони́ (ви) [всі] посли́зли (пропа́ли)!> див. посли́знути;

(1) Бода́й (щоб, хай, неха́й) ти (він, вона́, воно́, вони́ і т. ін.) пропа́в (пропа́ла, пропа́ло, пропаде́, пропа́ли і т. ін.), лайл.:

а) уживається як проклін на адресу кого-, чого-небудь.

– Оце завіз мене в Западинці, бодай вони пропали! – кричала Кайдашиха на весь яр, – Трохи в'язів не скрутила (І. Нечуй-Левицький);

– Жук укусив. Мережаний жук, щоб він пропав! (Панас Мирний);

Назустріч мені з шумливого, різношерстого натовпу виривається квоктання якоїсь старої пані. А щоб ти пропала, довготелеса відьмо!.. (П. Колесник);

б) (тільки зі сл. воно) уживається як вираз, що передає досаду, гнів з приводу чого-небудь.

– Якого біса мені тут сидіти! – здивувався Бульба, звертаючись до Товкача. – Щоб я став гречкосієм, пічкуром. Доглядати вівці та свині та з жінкою бабитися! А хай воно пропаде (О. Довженко);

Все пропа́ло див. весь¹;

Де на́ше (ва́ше, його́ і т. ін.) не пропада́ло (рідше не пропада́є) див. наш;

Зника́ти (щеза́ти, пропада́ти і т. ін.) / зни́кнути (ще́знути, пропа́сти і т. ін.) без слі́ду див. зника́ти;

[І] слід пропа́в (запа́в, запа́вся) / пропада́є див. слід¹;

Не все [ще] пропа́ло див. весь¹;

Пиши́ [все] пропа́ло див. писа́ти;

(2) Пропада́ти (пропа́сти) з оче́й – переставати бути видимим, ідучи звідкись, непомітно залишаючи яке-небудь місце.

Нараз [Яків Сова] завернув за ріг й пропав з очей (М. Лазорський);

(3) Пропада́ти (пропа́сти) про́падом – терпіти страшні нестатки, злидні; жити тяжко, нужденно.

– Плакала я, плакала, гірко горювала, п'ять літ пропадом пропадала (Грицько Григоренко);

(4) Пропади́ / пропада́й ти (він, вона́ і т. ін.) про́падом (рідше пра́хом) <�Неха́й (хай, заст. най) пропаде́ / пропада́є про́падом (рідше пра́хом)> – уживається для вираження крайнього незадоволення, великого обурення ким-, чим-небудь або розпачу.

Кров з тебе гнатимуть [пани], а не горілку .. Кому черево наросте аж вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом (М. Коцюбинський);

– Чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, і життя моє безщасне... Пропадай воно все пропадом... Піду я світ за очі... (М. Коцюбинський);

– То вже як що кому, люди добрі. Богачеві Великдень оцей – радість, а хирлякові бідному – клопіт один, нехай пропадом пропаде (П. Козланюк);

– Іди он до свого верстата й працюй. – А пропади ти пропадом! – махнув рукою Максим (Д. Ткач);

– Х-хох! – зітхнув диякон і погасив недогарок. – А пропади ти пропадом! Отак і вдома, хоч цілий вечір рота не роззявляй... Ох-хо-хох... (Василь Шевчук);

– Отак воно, ні сам не гам, ні комусь не дам. Най пропадом пропадає... (І. Нижник);

(5) Пропа́сти за п'ята́к – те саме, що Ні за поню́шку (за по́нюх, за нюх) таба́ки (рідше тютюну́) із сл. пропа́сти (див. поню́шка);

(6) Пропа́сти на пні – не зібрати (про врожай).

Пішли дощі і морква вся пропала на пні (з усн. мови);

Пропа́ло на пні, безос.

Сяк-так, з горем пополам, а порою з бідою, посіяли ми. А як прийшлось врожай збирати (а вродив він у нас добрий!) – хоч плач! Не йдуть робить і край! Так і пропало на пні (Нар. опов.);

(7) Як (мов, ні́би і т. ін.) крізь зе́млю пропа́сти – те саме, що Як (мов, ні́би і т. ін.) провали́тися (піти́) крізь зе́млю (див. прова́люватися).

Треба вам сказати, що як тільки прикотив возик з писарем, то усі .. наче крізь землю пропали (Марко Вовчок).