1. Словник української мови Грінченка

пропихати

Пропиха́ти, -ха́ю, -єш

сов. в. пропхати, -пхаю, -єш, гл. Пропихивать, пропихнуть.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пропихати — пропиха́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пропихати — -аю, -аєш, недок., пропхати, -аю, -аєш і пропхнути, -ну, -неш, док., розм. 1》 Поштовхами, перемагаючи опір або долаючи перешкоди, просовувати кого-, що-небудь кудись; проштовхувати. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пропихати — ПРОПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПХА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРОПХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. Поштовхами, перемагаючи опір або долаючи перешкоди, просовувати кого-, що-небудь кудись; проштовхувати. Словник української мови у 20 томах
  4. пропихати — ПРОСО́ВУВАТИ (ПРОСУВА́ТИ) (у якийсь отвір, крізь що-небудь), ПРОПУСКА́ТИ, ПРОСТРО́МЛЮВАТИ розм.; ПРОШТО́ВХУВАТИ (різким рухом); ПРОТИ́СКУВАТИ (ПРОТИСКА́ТИ), ПРОПИХА́ТИ (тиснучи, із зусиллям). — Док. Словник синонімів української мови
  5. пропихати — ПРОПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПХА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРОПХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. Поштовхами, перемагаючи опір або долаючи перешкоди, просовувати кого-, що-небудь кудись; проштовхувати. Словник української мови в 11 томах